Мародерство
МАРОДЕ́РСТВО (франц. maraudeur, від maraude — грабіж) — прихована або відкрита крадіжка військовослужбовцями та цивільними особами майна у мертвих або поранених під час бою та після нього. Мародерством також вважають присвоєння майна цивільним населенням у районах вогневого ураження (бомбардувань, ракетних ударів, артилерійських та інших обстрілів), а також під час надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно зі ст. 432 Кримінального кодексу України, мародерство (викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених, а також викрадення речей у поранених під час їхньої евакуації в тил) карається позбавленням волі на строк від 3 до 10 років. При цьому, поле бою — це не тільки місцевість, де відбуваються бойові дії, а й тилові райони, що зазнали впливу воюючих сторін. Предметом мародерства може бути лише приватне майно (гроші, годинники тощо) вбитих чи поранених, незалежно від того, до якої армії вони належать. Зброя, боєприпаси, документи, що містять відомості військового характеру, та інші речі, придатні для використання під час ведення військових дій, не є предметом цього злочину.
Починаючи з часів стародавнього світу, питання продовольчого, фуражного, речового, транспортного та іншого забезпечення військ часто вирішувалося за рахунок захоплених територій, тому мародерство було потужним матеріальним стимулом для різних категорій воюючих сторін, особливо для найманців. Існувала поширена практика віддавати захоплене місто або місцевість на декілька днів на розграбування переможцям, що супроводжувалося масовими зґвалтуваннями та вбивствами. З 19 ст. мародерство стало невідʼємною матеріальною та морально-психологічною складовою воєнних дій, повʼязаних із вторгненням на територію противника. Вперше в історії правові обмеження та заборона мародерства були прописані у Гаазькій конвенції 1907 (див. Гаазькі конвенції про закони та звичаї війни 1899 і 1907). У Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 та Додаткових протоколах до них 1977 заборонено пограбування загиблих та їхніх поховань. Незважаючи на це, під час 1-ї та 2-ї світових воєн, локальних воєн і збройних конфліктів 20 — початку 21 ст. (у Кореї 1950–53, Вʼєтнамі 1964–73, Афганістані 1979–89 та ін.) військові підрозділи й окремі військовослужбовці часто порушували їхні положення, зокрема і стосовно мародерства. Для України проблема мародерства стала особливо актуальною з початку російської агресії на Сході в квітні 2014. В окупованих районах Донецької та Луганської областей російські військовики й найманці та місцеві сепаратисти відбирають не лише гроші, коштовності, особисте рухоме та нерухоме майно цивільних осіб, а й вивозять до РФ промислове обладнання, виробничі лінії та заводи, переважно оборонного призначення. У Кримінальному кодексі РФ покарання за мародерство відсутнє, залежно від обставин його розглядають як крадіжку, грабіж чи розбій.
Рекомендована література
Завантажити статтю
