МАРОДЕ́РСТВО (франц. maraudeur, від maraude — грабіж) — прихована або від­крита крадіжка військовослужбовцями та цивільними особами майна у мертвих або поранених під час бою та після нього. Мародерством також вважають присвоє­н­ня майна цивільним населе­н­ням у ра­йонах вогневого ураже­н­ня (бомбардувань, ракетних ударів, артилерійських та інших об­стрілів), а також під час над­звичайних ситуацій природного чи техноген­ного характеру. Згідно зі ст. 432 Кримінального кодексу України, мародерство (викраде­н­ня на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених, а також викраде­н­ня речей у поранених під час їхньої евакуації в тил) карається по­збавле­н­ням волі на строк від 3 до 10 років. При цьому, поле бою — це не тільки місцевість, де від­буваються бо­йові дії, а й тилові ра­йони, що за­знали впливу воюючих сторін. Предметом мародерства може бути лише приватне майно (гроші, годин­ники тощо) вбитих чи поранених, незалежно від того, до якої армії вони належать. Зброя, боє­припаси, документи, що містять ві­домості військового характеру, та інші речі, придатні для викори­ста­н­ня під час веде­н­ня військових дій, не є предметом цього злочину.

Починаючи з часів стародавнього світу, пита­н­ня продовольчого, фуражного, речового, транс­порт­ного та іншого забезпече­н­ня військ часто вирішувалося за рахунок захоплених територій, тому мародерство було потужним матеріальним стимулом для різних категорій воюючих сторін, особливо для на­йманців. Існувала поширена практика від­давати захоплене місто або місцевість на декілька днів на роз­грабува­н­ня пере­можцям, що су­проводжувалося масовими зґвалтува­н­нями та вбивствами. З 19 ст. мародерство стало невід­ʼємною матеріальною та морально-психологічною складовою воєн­них дій, повʼязаних із вторгне­н­ням на територію противника. Вперше в історії правові обмеже­н­ня та заборона мародерства були прописані у Гаазькій конвенції 1907 (див. Гаазькі конвенції про закони та звичаї війни 1899 і 1907). У Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 та Додаткових протоколах до них 1977 заборонено пограбува­н­ня загиблих та їхніх поховань. Не­зважаючи на це, під час 1-ї та 2-ї світових воєн, локальних воєн і збройних конфліктів 20 — початку 21 ст. (у Кореї 1950–53, Вʼєтнамі 1964–73, Афгані­стані 1979–89 та ін.) військові під­роз­діли й окремі військовослужбовці часто порушували їхні положе­н­ня, зокрема і стосовно мародерства. Для України про­блема мародерства стала особливо актуальною з початку російської агресії на Сході в квітні 2014. В окупованих ра­йонах Донецької та Луганської областей російські військовики й на­йманці та місцеві сепаратисти від­бирають не лише гроші, коштовності, особисте рухоме та нерухоме майно цивільних осіб, а й вивозять до РФ промислове обладна­н­ня, виробничі лінії та заводи, пере­важно оборон­ного при­значе­н­ня. У Кримінальному кодексі РФ покара­н­ня за мародерство від­сутнє, залежно від об­ставин його роз­глядають як крадіжку, грабіж чи роз­бій.