Маршинський Аполлінарій Сератонович
Визначення і загальна характеристика
МАРШИ́НСЬКИЙ Аполлінарій Сератонович (Серапіонович) (псевд. — Левківський; 1865, Херсонщина — 30. 07. 1929, Прага) — громадсько-культурний діяч, фінансист, перекладач. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1890). Належав до «Старої громади», 1889 разом із Є. Дегеном, Б. Кістяківським та ін. виїжджав до Галичини для налагодження контактів із І. Франком та М. Павликом. Був заарешт. і на деякий час ув’язнений у Львові. Працював у фінанс. установах, зокрема 1891–94 і 1910–12 — у Ризі; 1899–1909 — у м. Юр’єв (нині Тарту, Естонія), де організував укр. громаду; 1912–16 — у Петрограді (нині С.-Петербург); від 1916 — директор ощад. каси у м. Катеринослав (нині Дніпро). 1917 — директор департаменту фінанс. справ у Ген. секретарстві фінансів УЦР; у жовтні 1919 — травні 1920 — заступник Міністра фінансів УНР. Відтоді — на еміграції у Польщі (учителював у гімназіях Галичини), від 1923 — у Чехо-Словаччині. Викладав українознавство в садівн. школі, від 1924 — укр. літературу в Укр. високому пед. інституті ім. М. Драгоманова (Прага). Брав участь у перекладі українською мовою праці «Богдан Хмельницький» М. Костомарова для вид. у серії «Руська історична бібліотека» (т. 3, Т., 1889), переклав російською мовою і опублікував у г. «Рижский вестник» низку оповідань І. Франка (1892). Також вміщував статті у щоріч. альманасі «Дніпро» (Львів), серед них — «Спомини (1884–1888 рр.)» (1923), «На могилу невідомому воякові» (1925), «З життя Вол. Самійленка» (1929).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
