Мигайчук Євген

МИГАЙЧУ́К Євген (19. 05. 1935, с. Дорошівці, нині За­ставнів. р-ну Чернів. обл. — 14. 01. 1999, Бухарест) — український літературо­знавець, редактор, видавець, пере­кладач у Румунії. Закін. укр. від­діл. Бухарест. університету (1960). Працював у ЗМІ, від 1979 — в ж. «Lume» («Світ»), деякий час був заст. гол. ред. ж. «Наш голос», дописував до г. «Curierul ucrainean» («Український вісник»). Автор ст. «Леся Українка» (1964), роз­відок про укр. письмен­ників Румунії (зокрема перед­мов до вид.), редагував дебютні їхні збірки, напр., «Інтермец­цо» М. Михайлюка (1971), «Роз­колоте небо» С. Ткачука (1971), «Поезії» І. Ковача (1972). Пере­клав румун. мовою низку творів М. Коцюбинського (зб. «Новели і повісті», 1963; разом з Н. Морджану), О. Кобилянської (зб. «Земля», 1964; спільно з М. Ґафтоном), видав зб. оповідань Леся Мартовича («Мужицька смерть», 1983; автор вступ. стат­ті) та власні перекл. румун. мовою творів укр. прозаїків у Румунії («Сюжет для новели», 1982). Упорядник, автор перед­мов і ред. літ. альманахів «Серпень» (1964), «Ліричні струни» (1968) та літ.-крит. зб. «Обрії» (1979, 1981, 1983; усі — Бухарест), де вмістив оповіда­н­ня, вірші та стат­ті сучас. укр. письмен­ників Румунії, а також короткі описи діяльності їхніх колег, літ. стат­ті (напр., малові­доме про О. Кобилянську), дослідж. з етно­графії та діалект. лексико­графії.

Завантажити статтю