Кириченко Олена Степанівна
КИРИЧЕ́НКО Олена Степанівна (19. 07. 1937, Київ — 30. 12. 2003, там само) — живописець, художниця монументального мистецтва. Дочка С. Кириченка і З. Волковинської, сестра Р. Кириченка. Член НСХУ (1968). Закін. Київський художній інститут (1963; викл. В. Костецький, К. Трохименко, О. Шовкуненко). Працювала у Києві позаштат. художником у ж. «Радянська жінка» (1957–60) та «Піонерія» (1958–61), видавництві «Радянський письменник» (1961–65). На творчій роботі. Викл. худож. школи у Києві. Учасниця міських, всеукр., всесоюз. мистецьких виставок від 1957. Персон. — посмертна у Києві (2004). Створювала пейзажі, портрети, темат. картини, мозаїчні панно. Використовувала техніку темпер. розпису.
Додаткові відомості
- Основні твори
- ескізи декорацій і костюмів до вистави «Патетична соната» М. Куліша (1963), опери «Пікова дама» П. Чайковського (1968); мозаїки — «Лісова пісня» (1970, м. Ялта, нині АР Крим), «Скіфи» (санаторій «Бердянськ» у м. Бердянськ Запоріз. обл., 1972), «Козак-бандурист», «Свято врожаю», «Рибалки», «Троїсті музики», «Козак-оборонець» (усі — 1977, готель «Інтурист» у Києві), «Орнамент», «Українське мистецтво», «Дума народна, вільна й стокрила» (1982; усі — смт Лисянка Черкас. обл.), «Людина — творець» (м. Славута Хмельн. обл., 1985); живопис — «Осінь» (1965), «Композитор В. Кирейко» (1966), «Актриса Т. Кібальникова» (1967), «Юність» (1968), «Рибалка», «Починається день» (обидва — 1969), «Естафета» (1970), «Українські танцюристи», «Мар’янка і Леся» (обидва — 1971), «З. Примакова» (1975), «Актриса І. Дорошенко» (1978), «Про минуле» (1979), «Т. Шевченко» (1980), «Гопак» (1984), «Зимовий Дніпро» (1990), «Козак Мамай», «Весняні квіти» (обидва — 1992).
Рекомендована література
- Перевальський В. Стираючи кордони. Олена Кириченко // ОМ. 2005. № 2.
Фотоілюстрації
. 1972. smalyta.jpg "Мозаїчне панно «Скіфи». 1972 (санаторій «Бердянськ» у м. Бердянськ Запорізької обл.). 1972. Смальта")
Завантажити статтю
Людина 
