Микитин Теодор Дмитрович
Визначення і загальна характеристика
МИКИ́ТИН Теодор Дмитрович (29. 09. 1913, м. Радехів, нині Львів. обл. — 07. 01. 1995, Львів) — письменник, бібліограф. Член СПУ (1967). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. юрид. факультет Львів. університету (1939). Учителював на Тернопільщині (1939–44, 1946–47); працював у наук. б-ці Львів. університету (1947–77): від 1962 — зав. наук.-бібліогр. відділу. Писати почав у студент. роки. Свої оповідання та репортажі часто публікував у львів. щоденнику «Новий час». 1939 у Львові вийшла перша його повість «Нові люди» — про жахливе безробіття серед укр. інтелігенції в Галичині. За повість на сучасну тему «Над голубими плесами» (1962), в якій автор вимагав знання української мови від усіх громадян України і показав морал. деградацію номенклатур. верхівки, зазнав утисків з боку парт. органів. Автор худож. творів з давньої історії України: «Під мурами Львова» (1958), «Полки йдуть на Галич» (1965), «Полковник Семен Височан» (1968), «Спалах у темряві» (1980), «На Чорному морі, на білому камені» (1986), «Дума про полковника Нечая» (1993) та ін. Повісті, присвяч. історії Стародав. світу, ввійшли до зб. «Крізь бурі» (1976). У співавт. з М. Бутриним уклав бібліогр. покажчики «А. С. Макаренко» (1963) та «400 років вітчизняного книгодрукування» (1964). Усі зазнач. книги видані у Львові.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
