Микицей Марія Дмитрівна

МИКИЦЕ́Й Марія Дмитрівна (27. 07. 1965, Івано-Франківськ — 05. 05. 2025, там само) — письмен­ниця. Лауреатка міської премії ім. І. Франка в галузі літ-ри та журналістики (2012). Закін. Київський університет (1988). Працювала журналісткою у рідному місті. Стала ві­домою на поч. 1990-х рр. як учасниця літ. середовища «Станіслав. феномен». Саме тоді за­звучала її поезія — верлібри, в яких прочитувався синтез низки модер. поет. традицій і стилів як Зх., так і Сх. Європи — від В. Одена і С.-Ж. Перса до І. Калинця. Авторка поет. зб. «Саламандра» (2001), «У затінку шафранів» (2006), «Інфра» (2014) та електрон. кн. «Плетиво» (2017, спів­­авт.), проз. кн. «Трофей на довгу памʼять» (2013) та кн. для дітей «Будинок, який умів роз­мовляти» (2012; усі — Івано-Франківськ). Друкувалася у багатьох альманахах, зокрема «Цех поетів», «Рай-хата», «Ми з девʼяно­стих. Від­найдене поколі­н­ня», у часописах «Четвер», «Дзвін», «Лель», «Курʼєр Кривбасу», «Український журнал», «Сучасність». Текс­ти М. — гермет. та ір­раціональні, в них від­чувається по­єд­на­н­ня інтуїтив. та логічного, її система образів та асоціацій створює на­прочуд стійку рівновагу між ро­зумі­н­ням цього світу та любовʼю до нього. Верлібри пере­кладено рос., англ., польс. та нім. мовами.

Завантажити статтю