МИКИ́ША Михайло Венедиктович (25. 05(06. 06). 1885, м. Миргород, нині Полтав. обл. — 20. 11. 1971, Київ) — спів­ак (лірико-драматичний тенор), педагог, музично-громадський діяч. Батько Т. Микиші. Професор (1946). Народний артист УРСР (1971). Закін. Миргород. худож.-пром. школу (1903), Київ. муз.-драм. школу (1910; кл. М. Зотової, О. Мишуги). Під час навч. мешкав у родині М. Лисенка, де по­зна­йомився з М. Коцюбинським, І. Франком, Лесею Українкою, К. Стеценком та ін. 1910–14 — соліст Театру М. Садовського, 1914–22 — Опер. театру, водночас 1919 — директор театру «Музична драма» у Києві; 1922–31 — соліст Великого театру в Москві, 1931–41 — Харків., 1942–44 — Київ. театрів опери та балету. Від 1937 викладав у Харків., від 1944 — Київ. консерваторіях. Серед партнерів — М. Литвиненко-Вольгемут, Ф. Шаляпін. Володів голосом широкого діапазону, непересіч. актор. обдарува­н­ням. Брав активну участь у шевченків. концертах. У репертуарі — українські народні пісні, соло­співи, зокрема М. Лисенка на вірші Т. Шевченка («Гомоніла Україна», «Мені однаково», «Нащо мені чорні брови», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий коло хати», «Чого мені тяжко», «Очі горять»), К. Стеценка («По діброві вітер виє», «Сонце заходить, гори чорніють»), Я. Степового («Три шляхи»), О. Нижанківського («Минули літа молодії») та ін. Автор праці «Практичні основи вокального мистецтва» (К., 1971). Серед учнів — З. Гайдай, А. Григорʼєв, К. Малашенко, М. Рибалкін, М. Стефанович, Н. Чубенко. У Києві М. встановлено мемор. дошку, його імʼям на­звано вулицю в Миргороді.