Микиша Михайло Венедиктович

МИКИ́ША Михайло Венедиктович (25. 05(06. 06). 1885, м. Миргород, нині Полтав. обл. — 20. 11. 1971, Київ) — співак (лірико-драматичний тенор), педагог, музично-громадський діяч. Батько Т. Микиші. Професор (1946). Народний артист УРСР (1971). Закін. Миргород. худож.-пром. школу (1903), Київ. муз.-драм. школу (1910; кл. М. Зотової, О. Мишуги). Під час навч. мешкав у родині М. Лисенка, де познайомився з М. Коцюбинським, І. Франком, Лесею Українкою, К. Стеценком та ін. 1910–14 — соліст Театру М. Садовського, 1914–22 — Опер. театру, водночас 1919 — директор театру «Музична драма» у Києві; 1922–31 — соліст Великого театру в Москві, 1931–41 — Харків., 1942–44 — Київ. театрів опери та балету. Від 1937 викладав у Харків., від 1944 — Київ. консерваторіях. Серед партнерів — М. Литвиненко-Вольгемут, Ф. Шаляпін. Володів голосом широкого діапазону, непересіч. актор. обдаруванням. Брав активну участь у шевченків. концертах. У репертуарі — українські народні пісні, солоспіви, зокрема М. Лисенка на вірші Т. Шевченка («Гомоніла Україна», «Мені однаково», «Нащо мені чорні брови», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий коло хати», «Чого мені тяжко», «Очі горять»), К. Стеценка («По діброві вітер виє», «Сонце заходить, гори чорніють»), Я. Степового («Три шляхи»), О. Нижанківського («Минули літа молодії») та ін. Автор праці «Практичні основи вокального мистецтва» (К., 1971). Серед учнів — З. Гайдай, А. Григор’єв, К. Малашенко, М. Рибалкін, М. Стефанович, Н. Чубенко. У Києві М. встановлено мемор. дошку, його ім’ям названо вулицю в Миргороді.

Рекомендована література

1. Шелюбський М. М. М. В. Мики­ша. К., 1947;
   Google Scholar Internet
2. Рыльский М. Выдающий­ся певец // Сов. культура. 1955, 23 июня;
   Google Scholar Internet
3. Людкевич С. Шовковий тенор // Рад. культура. 1960, 10 черв.;
   Google Scholar Internet
4. Головащенко М. Михайло Микиша // Музика. 1970. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю