Микиша Тарас Михайлович
МИКИ́ША Тарас Михайлович (02. 02. 1913, с. Приймівка Лубен. пов. Полтав. губ., нині Приймівщина Оржиц. р-ну Полтав. обл. — 14. 03. 1958, Буенос-Айрес) — піаніст, композитор, педагог. Син М. Микиші. Лауреат Міжнар. конкурсу піаністів ім. Ф. Ліста (Будапешт), конкурсу співу і фортепіано Віден. муз. академії (обидва — 1933, 2-а премія) та конкурсу фірми «Безендорфер» у Відні (1935, 1-а премія). Муз. освіту здобув спочатку в Києві (кл. Г. Любомирського, П. Козицького), згодом — у Москві (кл. Б. Яворського). Від 1927 навч. у Віден. муз. академії (кл. фортепіано Й. Сафіра, Й. Майєра, композиції — Й. Маркса), 1930–33 — у Вищій муз. школі у Відні (кл. фортепіано П. Вайнґартена). Дебютував 1933 у Будапешті. 1934 після вимоги рад. уряду повернутися до Москви відмовився від рад. громадянства й отримав документ, який видавався Лігою Націй для біженців без громадянства. Виступав із концертами у Львові (1932), Відні (1933, 1941–45), Роттердамі (Нідерланди), Стокгольмі (обидва — 1934), Ужгороді (1936), Берліні (1942), Бреслау (нині Вроцлав, Польща, 1943), містах Румунії, Угорщини, Чехословаччини, Югославії. Як відзначали критики, характер. рисою його гри була слов’ян. м’якість, схильна до меланхолії лірика, досконала тех. майстерність. 1946 переїхав до Парижа. 1947 здійснив концертне турне до Пд. Америки, де після успіш. концертів отримав арґентин. громадянство. Відтоді мешкав у Буенос-Айресі, продовжував виступати в ансамблях і як соліст. У репертуарі — транскрипції творів Й.-С. Баха, композиції Л. ван Бетговена, Ф. Шопена, Й. Брамса, С. Рахманінова, О. Скрябіна, К. Дебюссі, М. Равеля, а також укр. композиторів Л. Ревуцького, В. Косенка, М. Колесси, В. Барвінського. Як композитор звертався переважно до камерно-інструм. музики, інколи брав за основу українські народні пісні, використовуючи варіац. техніку.
Тв.: Концерти з оркестром — для фортепіано, для 2-х фортепіано, для скрипки; поема «Інкаїка» для кларнета з фортепіано; Квартет для саксофонів; Квінтет для кларнета й струн. квартету; Укр. фортепіанне тріо; Соната для скрипки й фортепіано; Сюїта для віолончелі і фортепіано; для фортепіано — 6 сонат, 7 фуг, 9 танців, 27 прелюдій, Варіації на тему укр. пісень «Гандзя», «Ой у полі криниченька», «Українська рапсодія» (1942), «Українська фантазія (1955), «Лірницька поема» (1955).
Літ.: Рудницький А. Українська музика. Мюнхен, 1963; Дітчук О. До вивчення виконавської творчості Тараса Микиші // Наук. зап. Терноп. університету. 2003. Вип. 1; Дітчук О., Кашкадамова Н. Тарас Микиша — замовчуваний український піаніст середини ХХ ст. // Укр. муз. архів. К., 2003. Вип. 3.
Н. Б. Кашкадамова
Основні твори
Концерти з оркестром – для фортепіано, для 2-х фортепіано, для скрипки; поема «Інкаїка» для кларнета з фортепіано; Квартет для саксофонів; Квінтет для кларнета й струн. квартету; Укр. фортепіанне тріо; Соната для скрипки й фортепіано; Сюїта для віолончелі і фортепіано; для фортепіано – 6 сонат, 7 фуг, 9 танців, 27 прелюдій, Варіації на тему укр. пісень «Гандзя», «Ой у полі криниченька», «Українська рапсодія» (1942), «Українська фантазія (1955), «Лірницька поема» (1955).
Рекомендована література
- Рудницький А. Українська музика. Мюнхен, 1963;
- Дітчук О. До вивчення виконавської творчості Тараса Микиші // Наук. зап. Терноп. університету. 2003. Вип. 1;
- Дітчук О., Кашкадамова Н. Тарас Микиша – замовчуваний український піаніст середини ХХ ст. // Укр. муз. архів. К., 2003. Вип. 3.
Н. Б. Кашкадамова
Людина 
