МИКОЛА́ЄНКО Микола Антонович (05. 12. 1919, с. Марʼянівка, нині Криворізького р-ну Дні­пропетровської обл. — 18. 11. 2019, м. Кривий Ріг Дні­пропетровської обл.) — письмен­ник, драматург, публіцист. Член НСПУ (1958), НСЖУ (1956). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Запорізький педагогічний ін­ститут (1941), Горьковське зенітно-артилерійське училище (РФ, 1942). Учителював у м. Кривий Ріг (Дні­пропетровської обл., 1946–53); працював редактором криворізької міської г. «Червоний гірник» (1953–60); головним редактором видавництва «Промінь» у Дні­пропетровську (нині Дні­про, 1960–63); очолював головну редакцію художніх про­грам телебаче­н­ня Дні­пропетровського облтелерадіокомітету (1963–81). На творчій роботі. Дебютував 1936 віршем «Дівчині» у г. «Червоний гірник». Друкувався в обласній г. «Червоне Запоріж­жя» та «Индустриальное Запорожье», ж. «Україна» та «Січеслав». Повісті М. присвячені темі 2-ї світової вій­ни, оповіда­н­ня та публіцистика адресовані пере­важно молодому читачеві. Основні мотиви творчості — любов до України, оспівува­н­ня краси рідного краю, вічні про­блеми життя і смерті, добра і зла, любові й ненависті. Автор пʼєс «Марʼяна» (по­ставлена 1958 Криворізьким театром драми і музичної комедії ім. Т. Шевченка) та «Іду за тобою» (1962, Дні­пропетровське обл. радіо), опубліковані у колективній збірці «Де Саксагань злилася з Інгульцем» (1962), книзі публіцистики «Береги твого щастя» (1970), художньо-документальній повісті «Ста-вка — все життя» (1995), збірці сонетів «Вечірній блюз» (2003) і «Тестамент» (2004; усі — Дні­пропетровськ).