Миколаївка
Визначення і загальна характеристика
МИКОЛА́ЇВКА (до 1958 — Ново-Миколаївка) — село Софіївського району Дніпропетровської області. Микол. сільс. раді підкорядк. села Вільне Життя, Володимирівка, Зелене, Катеринівка, Катерино-Наталівка, Назарівка, Непереможне, Олександро-Білівка, Петрівка та с-ще Лошкарівка. М. знаходиться на р. Базавлук (притока Дніпра), за 105 км від обл. центру, 27 км від райцентру та 2 км від залізнич. ст. Лошкарівка на лінії Апостолове–Зустрічний. Площа 3,37 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 1594 особи; станом на 2016 — 2146 осіб; переважно українці. Побл. М. є 2 скіф. кургани, 1929 досліджено курган. могильник з похованнями половців. На цих землях у козац. часи існувала низка зимівників. Наприкінці 18 ст. сюди почали приїжджати переселенці з Полтав. губ. Згодом тут виникло село. 1810 мешкали 20 родин. У 1850-х рр. було понад 300 дворів. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр. 1880 внаслідок реорганізації Катеринослав. губ. село віднесено до Херсон. пов. Херсон. губ., воно отримало назву Ново-Миколаївка, яку 1958 змінено на сучасну. 1882 кількість жит. збільшилася до 3 тис. осіб. У 1880–90-х рр. зведено цегляну церкву та відкрито церк.-парафіял. школу. 1885 споруджено 3 ставки. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. відбувався щоріч. ярмарок. 1910 засн. училище. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1932 — у складі Дніпроп. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Є поклади гранітів, каолін. глини. Землі у річк. долині зарезервовано під заповідну територію. Нині функціонують заг.-осв. школа, б-ка, амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни.
Додаткові відомості
Завантажити статтю
