Миколай (Пирський)

МИКОЛА́Й (Пирський Микола Васильович; 07(19). 04. 1857, с. Солошине, нині Кобеляц. р-ну Полтав. обл. — 09. 06. 1935, Полтава) — церковний діяч РПЦ. Закін. Полтав. духовну семінарію (1877). Учителював. 1880 рукопоклад. на священика. Душпастирював у рідному селі, водночас був законовчителем у нар. училищі та школах. Від 1888 — товариш (заст.) голови Кобеляц. повіт. відділ. Полтав. єпархіал. училищ. ради; згодом — настоятель храму Іоанна Предтечі у м. Прилуки (нині Черніг. обл.), чл. міської думи від духовенства; від 1899 — клірик, від 1905 — настоятель Хрестовоздвижен. собору в Кобеляках (возвед. у сан прото­ієрея). Також очолював Кобеляц. відділ чорносотен. шовініст. організації «Союз руського народу». У лютому 1907 обраний депутатом Держ. думи Рос. імперії. Після її розпуску в червні того ж року — гласний Кобеляц. повіт. земства, голова Кобеляц. повіт. відділ. Полтав. єпархіал. училищ. ради, законовчитель чол. і жін. г-зій. 1923 хіротонізов. на єпископа Кобеляцького і Кременчуцького, вікарія Полтав. єпархії. Перейшов до обновленців, узяв участь у 2-му Всеукр. обновлен. поміс. соборі (1925), признач. єпископом Балтським і Молдавським із возведенням у сан архієпископа. 1928 повернувся до РПЦ та став єпископом Роменським; від 1931 — архієпископ Новоград-Волинський, управляючий Волин. єпархією; від 1932 — архієпископ Полтавський.

Л. Г. Рева

завантажити статтю