Миколай (Ярушевич)

МИКОЛА́Й (Ярушевич Борис Дорофійович; 31. 12. 1891(12. 01. 1892), м. Ковно, нині Каунас, Литва — 13. 12. 1961, Москва) — церковний діяч РПЦ. Закін. С.-Пе­тербур. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1914). У тому ж році прийняв чернечий постриг і висвяч. на ієро­диякона та ієромонаха. Від 1915 викладав у Петрогр. духов. семінарії (нині С.-Пе­тербург). 1917 отримав ступ. магістра богослов’я за працю «Церковный судъ въ Россіи до изданія Соборнаго Уложенія Алексея Михайловича 1649 г.». 1919 возвед. у сан архімандрита й признач. намісником Олександро-Невської лаври, 1922 хіротонізов. на єпископа Петергофського, вікарія Ленінгр. єпархії. 1935 возвед. у сан архієпископа, 1941 — митрополита. Від 1940 — архієпископ, від 9 березня 1941 — митрополит Волинський і Луцький, екзарх України і Білорусі; від 15 липня 1941 — митрополит Київський і Галицький. Підписав документ про засудження Полікарпа (Сікорського). Від 1942 управляв Моск. єпархією; 1944–60 — митрополит Крутицький та Коломенський. Водночас 1946–60 очолював відділ зовн. церк. зносин РПЦ. Доктор богослов’я Троїце-Сергіїв. (1949) і Софій. (1952) духов. академій, Богослов. євангел. факультету у Празі (1950), Угор. реформат. (1953) і Румун. православ. (1954) Церков. Видав «Слова и речи» (Москва, 1947, т. 1; 1950, т. 2; 1954, т. 3; 1957, т. 4).

Рекомендована література

1. Сурков С. А. Митрополит Николай (Ярушевич). Москва, 2012.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю