Миколи Притиска церква

МИКО́ЛИ ПРИТИ́СКА ЦЕ́РКВА у Києві — памʼятка архітектури. Ін. назви — храм св. Миколая Чудотворця (св. Миколи Мірлікій- ського). Версії походже­н­ня назви: на «притыке» (причалі) для човнів і торг. суден стояла ікона св. Миколи з карнавкою для збира­н­ня коштів на будівництво храму; через кур­йоз. випадок: грабіжник уночі заліз до церкви, був притиснутий іконою св. Миколи, що зірвалася з кріпле­н­ня; подію ви­знали чудодійною, а ікону й церкву стали називати Миколи Притиска. Роз­таш. на пере­хресті вул. Хорива і Притисько-Микільської; оточена це­гляною огорожею. Датою будівництва камʼяного храму вважали 1631. В основі датува­н­ня — заг. ві­домості про Поділ. церкви від 1784. Ці дані більшість дослідників історії Києва традиційно наводили як вірогідні; деякі автори висловлювали сумніви щодо будівництва ка­мʼяного триділ. храму в за­знач. період, зокрема Ф. Ернст стверджував, що церкву побудували на­прикінці 17 ст. Дослідж. 1980-х рр. (М. Дегтярьов, З. Нестеровська, Н. Селіванова) встановлено, що храм зведено між 1695 і 1707 на місці однойм. деревʼяної, спорудженої, ймовірно, 1631. Церква хрестоподібна в плані, з однією банею, у зовн. ви­гляді по­єд­нано елементи укр. бароко та класицизму; внутр. приміще­н­ня оздоб­лені роз­писами, різьблений позолочений іконостас виконано у стилі бароко. 1789 прибудовано дзвіницю. Під час пожеж 1718 та 1811 храм за­знав сут­тєвих по­шкоджень, від­новлювали в 1820-х рр. за проектом А. Меленського. Простор. орієнтація не збігається з сусід. будівлями не лише через православну традицію ставити церкви вівтарем на схід, але й свідчить про планува­н­ня вулиць міста до пожежі 1811. Роботи з роз­будови храму (роз­шире­н­ня теплої Стрітен. церкви на 1-му ярусі дзвіниці, прибудова каплиці, утепле­н­ня осн. приміще­н­ня церкви) здійснювали в 1830-х рр. (у нижньому ярусі дзвіниці пробито аркові отвори, зведено одно­ярусну прибудову), 1860-х і 1880-х рр. (храм пере­творено на теплий під керівництвом арх. В. Ніколаєва). До комплексу церкви належали також 2 будинки (1-а пол. 19 ст., використовували як житло й церк.-парафіял. школу) на вул. Хорива, № 3 (не збережено) і № 5. У 2-й пол. 19 ст. зведено 2-й ярус дзвіниці. На поч. 20 ст. в інтерʼєрі храму виконано сюжетні роз­писи, зокрема грані центр. пілонів прикрашено зображе­н­нями святих Київ. Русі (це копії композицій В. Васнецова і М. Нестерова у Володимир. соборі в Києві). 1907–08 київ. живописець Г. Крушевський оздобив храм орнаментами з грубо стилізов. рослин. елементів, закомпонованих у геом. фігури. Під час 2-ї світової вій­ни по­страждала покрівля споруди, зруйновано верх бані, в стінах і склепі­н­нях зʼяви-лися тріщини. 1950 закрито для богослужінь; до серед. 1970-х рр. був склад Укркниготоргу. 1956–57 проведено капітал. ремонтно-ре­ставрац. роботи, від­новлено маківку центр. бані (арх. М. Говденко). 1982 роз­почато ре­ставрац. роботи. 1983 через під­топле­н­ня ґрунт. під­зем. водами р. Глибочиця стався обвал, зруйновано баню, пере­кри­т­тя під­купол. простору. 1990 храм пере­дано церк. громаді. Система живопис. оздобле­н­ня храму не утворює стилістично єдиного комплексу зображень, складається з фрагментів і окремих композицій різних періодів; роз­писи неодноразово поновлювали й ре­ставрували. 1990–91 втрачені роз­писи у Стрітен. приділі від­новили художники В. Полунін та Є. Чернокозенко. На пд. фасаді храму 1995 встановлено мемор. дошку (скульптор В. Луцак, арх. Я. Ковбаса) на честь митрополита УАПЦ Івана (Па­вловського Івана Даниловича). 1997–2005 проведено комплекс ре­ставрац. робіт під керівництвом М. Стороженка. У склепін­ні гол. бані — композиція «Новозаповітна Трійця», між вікнами бані — серафими, під вікнами у медаль­йонах — «Спас Нерукотворний», «Богоматір у молитві», «Св. Микола Мірлікійський», «Іоанн Хреститель». На парусах під­пруж. арок — образи євангелістів, у консі центр. апсиди — образ Бога-Отця. Грані опор. пілонів прикрашено зображе­н­нями святих Київ. Русі — князів Бориса і Гліба, княгині Ольги, патрона храму, Димитрія Туптала. Іконостас три­ярусний (проект арх.-ре­ставратора Н. Селіванової). Сповід­ні роз­писи, метричні книги і клірові ві­домості церкви (1737–1920) зберігаються в ЦДІА України (Київ). Службу Божу від­правляє священство УПЦ КП. Настоятель храму — протоі­єрей О. Маланяк.

Завантажити статтю