Миколи Притиска церква

Визначення і загальна характеристика

МИКО́ЛИ ПРИТИ́СКА ЦЕ́РКВА у Києві — пам’ятка архітектури. Ін. назви — храм св. Миколая Чудотворця (св. Миколи Мірлікій- ського). Версії походження назви: на «притыке» (причалі) для човнів і торг. суден стояла ікона св. Миколи з карнавкою для збирання коштів на будівництво храму; через курйоз. випадок: грабіжник уночі заліз до церкви, був притиснутий іконою св. Миколи, що зірвалася з кріплення; подію визнали чудодійною, а ікону й церкву стали називати Миколи Притиска. Розташ. на перехресті вул. Хорива і Притисько-Микільської; оточена цегляною огорожею. Датою будівництва кам’яного храму вважали 1631. В основі датування — заг. відомості про Поділ. церкви від 1784. Ці дані більшість дослідників історії Києва традиційно наводили як вірогідні; деякі автори висловлювали сумніви щодо будівництва ка­м’яного триділ. храму в зазнач. період, зокрема Ф. Ернст стверджував, що церкву побудували наприкінці 17 ст. Дослідж. 1980-х рр. (М. Дегтярьов, З. Нестеровська, Н. Селіванова) встановлено, що храм зведено між 1695 і 1707 на місці однойм. дерев’яної, спорудженої, ймовірно, 1631. Церква хрестоподібна в плані, з однією банею, у зовн. вигляді поєднано елементи укр. бароко та класицизму; внутр. приміщення оздоб­лені розписами, різьблений позолочений іконостас виконано у стилі бароко. 1789 прибудовано дзвіницю. Під час пожеж 1718 та 1811 храм зазнав суттєвих пошкоджень, відновлювали в 1820-х рр. за проектом А. Меленського. Простор. орієнтація не збігається з сусід. будівлями не лише через православну традицію ставити церкви вівтарем на схід, але й свідчить про планування вулиць міста до пожежі 1811. Роботи з розбудови храму (розширення теплої Стрітен. церкви на 1-му ярусі дзвіниці, прибудова каплиці, утеплення осн. приміщення церкви) здійснювали в 1830-х рр. (у нижньому ярусі дзвіниці пробито аркові отвори, зведено одноярусну прибудову), 1860-х і 1880-х рр. (храм перетворено на теплий під керівництвом арх. В. Ніколаєва). До комплексу церкви належали також 2 будинки (1-а пол. 19 ст., використовували як житло й церк.-парафіял. школу) на вул. Хорива, № 3 (не збережено) і № 5. У 2-й пол. 19 ст. зведено 2-й ярус дзвіниці. На поч. 20 ст. в інтер’єрі храму виконано сюжетні розписи, зокрема грані центр. пілонів прикрашено зображеннями святих Київ. Русі (це копії композицій В. Васнецова і М. Нестерова у Володимир. соборі в Києві). 1907–08 київ. живописець Г. Крушевський оздобив храм орнаментами з грубо стилізов. рослин. елементів, закомпонованих у геом. фігури. Під час 2-ї світової вій­ни постраждала покрівля споруди, зруйновано верх бані, в стінах і склепіннях з’яви-лися тріщини. 1950 закрито для богослужінь; до серед. 1970-х рр. був склад Укркниготоргу. 1956–57 проведено капітал. ремонтно-реставрац. роботи, відновлено маківку центр. бані (арх. М. Говденко). 1982 розпочато реставрац. роботи. 1983 через підтоплення ґрунт. підзем. водами р. Глибочиця стався обвал, зруйновано баню, перекриття підкупол. простору. 1990 храм передано церк. громаді. Система живопис. оздоблення храму не утворює стилістично єдиного комплексу зображень, складається з фрагментів і окремих композицій різних періодів; розписи неодноразово поновлювали й реставрували. 1990–91 втрачені розписи у Стрітен. приділі відновили художники В. Полунін та Є. Чернокозенко. На пд. фасаді храму 1995 встановлено мемор. дошку (скульптор В. Луцак, арх. Я. Ковбаса) на честь митрополита УАПЦ Івана (Павловського Івана Даниловича). 1997–2005 проведено комплекс реставрац. робіт під керівництвом М. Стороженка. У склепінні гол. бані — композиція «Новозаповітна Трійця», між вікнами бані — серафими, під вікнами у медальйонах — «Спас Нерукотворний», «Богоматір у молитві», «Св. Микола Мірлікійський», «Іоанн Хреститель». На парусах підпруж. арок — образи євангелістів, у консі центр. апсиди — образ Бога-Отця. Грані опор. пілонів прикрашено зображеннями святих Київ. Русі — князів Бориса і Гліба, княгині Ольги, патрона храму, Димитрія Туптала. Іконостас триярусний (проект арх.-реставратора Н. Селіванової). Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (1737–1920) зберігаються в ЦДІА України (Київ). Службу Божу відправляє священство УПЦ КП. Настоятель храму — протоієрей О. Маланяк.

Завантажити статтю