МИЛОРА́ДОВИЧ Василь Петрович (крипт. — В. М.; 01(13). 01. 1846, с. Токарі, нині Лохвиц. р-ну Полтав. обл. — 1911, с. Литвяки, нині Лубен. р-ну Полтав. обл.) — фольклорист, етно­граф, пере­кладач. Закін. юрид. факультет Харкiв. університету (1869), здобув ступ. канд. права. Працював пом. присяж. повiреного Полтав. окруж. суду, 1875–90 — мировим суд­дею Лубен. пов. Від 1890 — у від­ставці. Зiбрав на Полтавщинi значнi фольклорнi й етногр. матерiали. Осн. фольклорні публікації — «Народные обряды и пѣсни Лубенскаго уѣзда Полтавской губерніи, записан­ные въ 1888–1895 гг.» // «Сборникъ Харьковскаго историко-филологическаго общества», Х., 1897, т. 16; «Народная медицина въ Лубенскомъ уѣздѣ Полтавской губернiи» // «Кіевская старина», 1900, т. 63; «Житье-бытье лубенскаго крестьянина» // там само, 1904, т. 77. У 1899 за зб. «Казки і оповіда­н­ня, записані в Лубенщині» (П., 1913) нагородж. сріб. меда­л­лю Рос. геогр. товариства. Досліджував фольклорні витоки творчості М. Гоголя: «Къ во­просу объ источникахъ “Вія”» // «Кіевская старина», 1896, т. 54; «Этно-графический элемент въ повѣсти Гоголя “Заколдован­ное место”» // там само, 1897, т. 9. Ви­вчав місц. топоніміку, нар. медицину, укр. демонологію та ін. Писав вірші, за­ймався поет. пере­кладами, які друкував у ж. «Лiтературно-науковий вiстник», «Нова громада», «Роз­вага», г. «Полтавскія губернскія вѣдомости», «Одес­ские новости», «Дне­провская молва» та ін. Цiкавився фольклор. процесом за кордоном, ви­ступав із рецензiями на збiрки, що зʼявля-лися в європ. країнах. В антології «Українська муза» (К., 1908) опубл. його поезія «Душа рветься, зрина», пере­клади творів А. Фе-та («Ясна ніч», «Тільки стане примеркати»), А. Майкова («Не цілуй — углядить місяць»), Г. Гайне («Маврський каліф», «На Брокені»).