Мир

Визначення і загальна характеристика

МИР — соціальний стан буття, що характеризується від­сутністю від­критої збройної боротьби у мас-штабних і явно виражених формах. Протилежне у соц.-політ. та воєн­но-тех. аспекті поня­т­тя — вій­на. Традиція введе­н­ня про­блематики М. у контекст філос. пошуків має давню історію. Давньоіндій. парадигма М. виходила з пере­ваг індивідуал. М. над соціальним. Слово «шанти» («М.») — заспокоєність, умиротворі­н­ня осо-бистості. Зміст по­значеного ним поня­т­тя містить необхідні аспекти зброй. встановле­н­ня М. для всього су­спільства. В антич. Греції та Римі ро­зумі­н­ня М. також охоплювало конкрет. мілітар. аспект. У Греції М. роз­глядали як внутр.-еллін. про­блему (внутр. М.); зовнішнім М. була пере­рва між необхід. (у соц. сенсі) війнами. За давньогрец. філософом Платоном, М. — примара, тоді як війна вічна. Від мрій про мирний «золотий» вік мислителі пере­ходили до рац. об­ґрунтува­н­ня і встановле­н­ня справедливих від­носин між рівними (як правило, християн.) державами. Від християн. те­олога Авґустина Блажен­ного бере витоки ідея створе­н­ня «Божого М.». Поня­т­тя природ. права, сусп. договору та держ. ро­зуму було в основі вчень англ. філософа Т. Гоб­бса та нідерланд. філософа Б. Спінози (вказав на позитив. зміст М., уґрунтовуючи його на доброчесності, яка спирається на твердість духу). У соц. філософії нім. мислителя І. Канта ро­зумі­н­ня М. невід­дільне від тлумаче­н­ня ним «соц. договору» як регулятивного стосовно встановле­н­ня в су­спільстві верховенства закону, що є запорукою М. як у від­носинах між окремими індивідами, так і між націями. Концепція «вічного М.» містить ідею універсал. єд­на­н­ня держав і націй. У сучас. соц. філософії, політології, соціології М. у від­носинах між державами і народами характеризується або повною від­сутністю за­стосува­н­ня зброй. сили у від­носинах (чи за­грози силою), дотрима­н­ням прийнятих зобовʼязань друж. спів­існува­н­ня народів або припине­н­ням на певний час широкомас­штаб. війн і зброй. конфліктів, закріпле­н­ням їхніх результатів у мир. cтані. Під час за­стосува­н­ня теор. під­ходу прус. військ. реформатора К. фон Клаузевіца, який вважав сутністю вій­ни продовже­н­ня політики насильниц. засобами, М. по­стає як закріпле­н­ня і продовже­н­ня тих політ. тенденцій, що пере­дували йому в стані вій­ни, а також як під­готовка до нових воєн. Поня­т­тя «озброєний М.» використовують теоретики зх.-європ. школи політ. філософії для кваліфікації стану сучас. між­нар. від­носин, коли до­статньо озброєні для веде­н­ня широкомас­штаб. зброй. конфліктів сторони зважають на пере­ваги стану М. із викори­ста­н­ням «мʼякої» сили, «гібрид.» війн, у яких М. та війна зрощені під час продовже­н­ня силових засобів виріше­н­ня соц.-політ. про­блем.

Літ.: Рас­сел Б. Мир без войны / Пер. с англ. Москва, 1960; Клаузевиц К. О войне / Пер. с нем. Москва, 1990; Кант И. К вечному миру // Кант И. Сочинения: В 8 т. Т. 7 / Пер. с нем. Москва, 1994; Цюрупа М. В. Політологічний аналіз війн, сучасних форм збройного насильства, миру // Основи заг. та воєн. політології. К., 2013.

М. В. Цюрупа

Завантажити статтю