Мирний Володимир Степанович
Визначення і загальна характеристика
МИ́РНИЙ Володимир Степанович (01. 11. 1935, с. Супротивна Балка, нині Новосанжар. р-ну Полтав. обл.) — письменник, перекладач. Член НСПУ (1973). Літ. премії ім. Панаса Мирного (1999), ім. Л. Бразова (2008), ім. І. Котляревського (2010), ім. В. Малика (2015). Закін. Львівський університет (1959). Учителював на Рівненщині та Полтавщині; 1969–73 — методист Полтав. обл. організації Укр. товариства охорони пам’яток історії та культури; 1973–91 — старший науковий співробітник Полтав. краєзн. музею; 1991–2000 — голова Полтав. обл. організації НСПУ. Дебютував віршем у чорнухин. рай. г. «Колгоспна праця» (1951, 1 січня). Творчість М. — це переважно громадян., пейзажна й інтимна лірика та лірична проза. Улюблені жанр. форми: вірші-медитації, сонети, байки, рубаї, хокку, оповідання, новели, етюди, «образки». Основна тематика — село і його люди: краса укр. природи, люд. душ і, водночас, важка сучасна доля селянина. Написав низку поезій для дітей, видав для них свій проз. переклад франц. бестселера «Фантомас» (П., 1991). У кн. «Янголи ридали в небесах» (П., 2015), окрім худож. прози, вмістив літ.-крит. статті про Г. Сковороду, Панаса Мирного, О. Ковіньку, В. Симоненка, Гр. Тютюнника, В. Лучука, М. Вінграновського, а також щоденник. нотатки із 2001–12-х рр. Переклав кілька творів О. Пушкіна, М. Лермонтова, Ф. Тютчева та ін. Окремі поезії М. перекладено рос. та болгар. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Криниця. К., 1968; Матіоли. Х., 1970; Вечірнє поле. Х., 1973; Монолог землі. К., 1978; Літні зорепади. Х., 1979; Світло берези. Х., 1983; Криниця: Вибране. К., 1985; Багряне гроно горобини. К., 1986; Надія, віра і любов. П., 1994; В дорозі до храму. П., 1995; Вибране. П., 1995; Теплий дощ у неділю. П., 1999; Сурмачка. П., 2002; Сто поезій про кохання. П., 2003; Життя по колу йде. П., 2005; Стукати у брами. П., 2010; В коронах інею тополі. П., 2015.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
