МИРО́Н Іван (1857, с. Залуква, нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. — 01. 01. 1940, с. Дора, нині у складі м. Яремче Івано-Фр. обл.) — громадсько-політичний діяч. Закін. гімназію у Станіславі (нині Івано-Франківськ), Віден. університет. Працював в упр. залізниць у Станіславі. Водночас 1903–18 — голова місц. філій т-в «Сокіл» та «Українська бесіда», скарбник філії товариства «Просвіта». Член Укр. нац.-демократ. партії. У листопаді 1918 — голова Укр. нац. ради у Станіслав. пов., актив. учасник встановле­н­ня тут укр. влади. Від­тоді — Держ. секр. шляхів ЗУНР в уряді К. Левицького (організував функціонува­н­ня залізнич. транс­порту в ЗУНР, дбав про від­будову залізнич. господарства та соц. захист залізничників), на поч. січня 1919 очолив секретаріат шляхів, пошти і теле­графу в уряді С. Голубовича. Учасник заг. зʼ­їзду укр. інж. і техніків (Станіслав, травень 1919). У липні 1919 разом із УГА та урядовцями ЗУНР від­ступив за р. Збруч. Улітку–восени 1919 пере­бував у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.), брав участь у політ. житті УНР. 1919–24 мешкав у Чехо-Словач­чині. Після поверне­н­ня з еміграції працював у спожив. кооперації, очолював місц. читальню товариства «Просвіта». В Івано-Франківську його імʼям на­звано вулицю.