Митрак Олександр Андрійович

МИТРА́К Олександр Андрі­йович (псевд. — Материн; 16. 10. 1837, с. Плоске, нині Сваляв. р-ну Закарп. обл. — 17. 03. 1913, с. Росвигове, нині у межах м. Мукачеве Закарп. обл.) — письмен­ник, фольклорист, церковний діяч. Закін. Ужгород. духовну семінарію (1862). Восени того ж року рукопоклад. на священ­ника. Душпастирював у русин. парафіях на Під­карп. Русі та Пря­шівщині. 1900 ви­йшов на пенсію і пере­їхав до Ужгорода, згодом оселився у с. Росвигове. Помер після обшуку, проведеного угор. жандармами з метою виявити заборонену рос. літературу. Автор ви­даної за влас. рахунок фундам. пр. «Рус­ско-мадьярскій словарь» (1881) — словника рос. літ. мови з її угор. від­повід­никами, до якої до­дано список діалект. русин. слів. 2-а ч. — «Мадьярско-рус­скій словарь» (над якою працював протягом 20 р.) — зʼявилася друком після його смерті (1922). Творча спадщина М. невелика за обсягом (кілька десятків поезій, публіцист. статей, дорож. заміток, етногр. нарисів). Поезії писав закарп. діалектом української мови. Серед найцікавіших, опубл. під псевд. Материн, — «На Верховинѣ» (1867), «Мы убоги», «Думка» (обидві — 1869). На сторінках літ. тижневика «Свѣтъ» на­друкував нарис «Путѣвые впечатлѣнія на Верхо­винѣ» (1867), який став хрестомат. твором закарп. літ-ри і журналістики 2-ї пол. 19 ст. У його ст. «Рус­ский народ», опубл. 1866 у «Мѣсяцословѣ», з етногр. точки зору охарактеризував укр. та рос. народи, написав про укр. козацтво і Б. Хмельницького. Серед ін. публікацій — «Содержаніе духовенства въ Америкѣ» // «Листокъ», 1893, ч. 20; «Грамота Мануила Олшавскаго, хранящаяся въ Потоцкой церкви (Сообщаетъ А. Мит­ракъ)» // там само, 1889, ч. 4. Фольклорна спадщина М. також ще недо­статньо ви­вчена. У львів. архівах зберігаються 3 збірки фольклор. записів «Народныя пѣсни угорскихъ русиновъ», які він надіслав Я. Головацькому для 4-го тому зб. «Народныя пѣсни Галицкой и Угорской Руси» (Мос­ква, 1878). У Мукачеві М. встановлено бронз. бюст (1931), його імʼям на­звано місц. істор. товариство.

Завантажити статтю