Митропольський Олексій Юрійович

МИТРОПО́ЛЬСЬКИЙ Олексій Юрійович (07. 04. 1942, м. Алма-Ата, нині Алмати, Казахстан — 05. 03. 2021, Київ) — геолог. Син Ю. Митропольського. Доктор геолого-мінералогічних наук (1989), професор (1991), член-кореспондент НАНУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Премія ім. В. Вернадського АН УРСР (1985), Державна премія України в галузі науки і техніки (2000). Закін. Київський університет (1965). Працював 1965–66 у геол. експедиції в Тюмен. обл. (РФ); 1966–67 — у Всесоюз. тресті «Кольорові метали» (Москва); від 1968 — в Інституті геол. наук НАНУ (Київ): 1987–2015 — завідувач відділу сучас. мор. сегментогенезу, водночас 1992–2015 — заступник директора з наукової роботи, від 1992 — керівник Відділ. геології океанів і морів та від 2015 — радник при дирекції. За сумісн. 1989–94 — професор кафедри мор. геології (філія каф. заг. геології), 2000–10 — професор кафедри заг. та істор. геології Київ. університету. Головний редактор журналу «Екологія довкілля та безпека життєдіяльності» (від 2001). Осн. наук. дослідж. у галузях гео- та гідрохімії донних відкладів, мор. геології, седиментології, геоекології та ландшафтознавства. Займався питаннями визначення стану забруднення мор. акваторій. Разом з А. Бабинцем і В. Ємельяновим започаткував нові наук. напрями — мор. гідрогеологію та мор. інж. геологію. Під його керівництвом також розвивався наук. напрям мор. геоекологія. Наук. доробок М. сприяв розкриттю глибин. зв’язків і закономірностей істор.-геол. розвитку гетероген. процесів седиментогенезу й літогенезу у зв’язку з тектогенезом, магматизмом та еволюцією біосфери. Брав участь у складанні геохім. карт Чорного, Середзем. і Червоного морів.

Завантажити статтю