Митропольський Юрій Олексійович

МИТРОПО́ЛЬСЬКИЙ Юрiй Олексійович (03. 01. 1917, містечко Шишаки Миргород. пов. Полтав. губ., нині смт Полтав. обл. — 14. 06. 2008, Київ) — фахівець у галузі нелінійних диференціальних рівнянь, математичної фізики та теорії нелінійних коливань. Батько О. Митропольського. Канд. фіз.-мат. (1949), д-р тех. (1951) н., професор (1954), академік НАНУ (1961), РАН (1984), дійс. чл. НТШ (1992), iноз. чл. Болон. АН (1971). Засл. дiяч н. і т. УРСР (1967). Герой Соц. Праці (1986), Герой України (2007). Ленiн. премiя (1965), Державна премія України в галузі науки і техніки (1980, 1996), премiї iм. М. Крилова (1969), ім. М. Боголюбова (1993), ім. М. Лаврентьєва (1998) НАНУ. Велика срібна медаль Чеської АН «За заслуги перед наукою та людством» (1977), золота медаль ім. О. Ляпунова АН СРСР (1986), золота медаль ім. В. Вернадського НАНУ (2006). Учасник 2-ї світової вій­ни. Держ. і бойові нагороди СРСР. Ордени князя Ярослава Мудрого 5-го (1996) та 4-го (2002) ступ., Б. Хмельницького (2001). Навч. у Київ. університеті (1938–41), закiн. Казах. університет (Алма-Ата, нині Алмати; 1942), Рязан. артилер. училище (м. Талгар Алмаатин. обл.; 1943). Працював 1946–50 в Iн-тi буд. механiки АН УРСР; 1950–2008 — в Iн-тi математики НАНУ: 1953–99 — зав. вiддiлу матем. фiзики й теорiї нелiнiй. коливань, 1956–58 — заступник директора з наукової роботи, 1958–88 — директор, 1988–2008 — почес. дир.; 1994–2008 — директор Мiжнар. матем. центру НАНУ (усі — Київ); водночас 1949–51 — доцент, 1951–53 — зав., 1953–89 — професор кафедри диференціал. рівнянь Київ. університету. 1963–94 — академік-секр. Вiддiл. математики НАНУ, 1995–2008 — радник Президiї НАНУ. Гол. ред. «Українського математичного журналу» (1967–2008) та ж. «Нелінійні коливання» (1998–2008). Основні напрями наук. досліджень: тео­рiя коливань і нелінійна механіка, теорія диференціал. рiвнянь та рівнянь матем. фізики, їхнє застосування. Створив і математично обґрунтував алгоритми побудови асимптотич. розкладів розв’язків неліній. диференціал. рівнянь, що описують нестаціонарні коливал. процеси; розвинув метод дослідж. одночастот. процесів у коливал. системах; дослідив системи неліній. диференціал. рівнянь, що описують коливал. процеси в гіроскопіч. і сильно неліній. системах; побудував теорію інтеграл. многовидів у неліній. механіці та вивчив питання стійкості рухів, які при цьому виникають; розробив метод усереднення для рівнянь з повільно змінними параметрами, недиференційов. і розрив. правими частинами, запізнюючим аргументом, випадк. збуреннями, частин. похідними та рівнянь у функціонал. просторах; розробив метод прискореної збіжності в задачах неліній. механіки; розвинув теорію зведення в ліній. диференціал. рівняннях з квазіперіодич. коефіцієнтами. Математично обґрунтував низку ще мало вивчених явищ у неліній. коливал. системах, зокрема коливання маятника в неліній. постановці із змінною довжиною, зміну амплітуди та фази при різних режимах проходження через резонанс, затягування амплітуди в резонанс. зоні під впливом зовн. період. сили.

Завантажити статтю