МИТРОПО́ЛЬСЬКИЙ Ю́РІЙ ОЛЕКСІ́­ЙОВИЧ (03. 01. 1917, містечко Шишаки Миргородського повіту Полтавської губернії, нині смт Полтавської області — 14. 06. 2008, Київ) — фахівець у галузі нелінійних диференціальних рівнянь, математичної фізики та теорії нелінійних коливань. Батько О. Митропольського. Кандидат фізико-математичних (1949), доктор технічних (1951) наук, професор (1954), академік НАН України (1961), РАН (1984), дійсний член НТШ (1992), іноземний член Болонської Академії наук (1971). Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1967). Герой Соціалістичної Праці (1986), Герой України (2007). Ленінська премія (1965), Державна премія України в галузі науки і техніки (1980, 1996), премії імені М. Крилова (1969), імені М. Боголюбова (1993), імені М. Лаврентьєва (1998) НАНУ. Велика срібна медаль Чеської Академії наук «За заслуги перед наукою та людством» (1977), золота медаль імені О. Ляпунова АН СРСР (1986), золота медаль імені В. Вернадського НАНУ (2006). Учасник 2-ї світової війни. Державні і бо­йові нагороди СРСР. Ордени князя Ярослава Мудрого 5-го (1996) та 4-го (2002) ступенів, Б. Хмельницького (2001). 

На­вчався у Київському університеті (1938–41), закінчив Казахський університет (Алма-Ата, нині Алмати; 1942), Рязанське артилерійське училище (місто Талгар Алмаатинської області; 1943). Працював 1946–50 в Ін­ституті будівельної механіки АН УРСР; 1950–2008 — в Ін­ституті математики НАНУ: 1953–99 — завідувач від­ділу математичної фізики й теорії нелінійних коливань, 1956–58 — за­ступник директора з наукової роботи, 1958–88 — директор, 1988–2008 — почесний директор; 1994–2008 — директор Між­народного математичного центру НАНУ (усі — Київ); водночас 1949–51 — доцент, 1951–53 — завідувач, 1953–89 — професор кафедри диференціальних рівнянь Київського університету. 1963–94 — академік-секретар Від­діле­н­ня математики НАНУ, 1995–2008 — радник Президії НАНУ. Головний редактор «Українського математичного журналу» (1967–2008) та журналу «Нелінійні колива­н­ня» (1998–2008). 

Основні напрями наукових досліджень: теорія коливань і нелінійна механіка, теорія диференціальних рівнянь та рівнянь математичної фізики, їхнє за­стосува­н­ня. Створив і математично об­ґрунтував алгоритми побудови асимптотичних роз­кладів роз­вʼязків нелінійних диференціальних рівнянь, що описують нестаціонарні коливальні процеси; роз­винув метод дослідже­н­ня одночаснотних процесів у коливальних системах; дослідив системи нелінійних диференціальних рівнянь, що описують коливальні процеси в гіро­скопічних і сильно нелінійних системах; побудував теорію інтегральних многовидів у нелінійній механіці та ви­вчив пита­н­ня стійкості рухів, які при цьому виникають; роз­робив метод усередне­н­ня для рівнянь з повільно змін­ними параметрами, недиференці­йованими і роз­ривними правими частинами, запізнюючим аргументом, випадковими збуре­н­нями, частин­ними похідними та рівнянь у функціональних просторах; роз­робив метод при­скореної збіжності в задачах нелінійної механіки; роз­винув теорію зведе­н­ня в лінійних диференціальних рівня­н­нях з квазіперіодичними коефіцієнтами. Математично об­ґрунтував низку ще мало ви­вчених явищ у нелінійних коливальних системах, зокрема колива­н­ня маятника в нелінійній по­становці зі змін­ною довжиною, зміну амплітуди та фази при різних режимах проходже­н­ня через резонанс, затягува­н­ня амплітуди в резонансній зоні під впливом зовнішньої періодичної сили.