Митрофанов Володимир Іванович

МИТРОФА́НОВ Володимир Іванович (11. 04. 1929, Київ — 24. 12. 1998, там само) — пере­кладач. Літ. премія ім. М. Рильського (1998). Закін. Київський університет (1954). Працював у видавництвах «Молодь» і «Дні­про», ред. ж. «Всесвіт». Пере­кладав пере­важно з англ. мови, серед перекл. — романи «Лампа горить цілу ніч» Е. Колдуел­ла (1962), «Позолочений вік» М. Твена (1963), «Дивовижна історія Мері Стенз» Р. Вейда (1966), «Загибель Майкла Удомо» П. Абраґамса (1967), «Хатина дядька Тома» Г. Бічер-Стоу (1969), «З холодним серцем» (1970), «Лугова арфа», «Сні­данок у Тіф­фані» (обидва — 1977) Т. Капоте, «Символ» А. Бессі (1972), «Прощавай, зброє!» (1974), «Острови в океані» (1976), «Райський сад» (1989) Е. Гемінґвея, «Вершник без голови» Т. Ріда (1983), «Сіцілійський фахівець» Н. Льюїса (1984), «Все королівське військо» Р. Вор­рена (1986), «Мертва зона» С. Кінґа, «Смерть — діло самотнє» Р. Бредбері (обидва — 1988), «Знаме­н­ня» Д. Селтцера (1995), повісті «Весняні води» (1970), «Старий і море» (1974) Е. Гемінґвея, «На поклик волі» П. Абраґамса (1973), «Пригоди Тома Сойєра» М. Твена (1985), зб. оповідань «Сніги Кіліманджаро та інші новели» (1968), «За нашого часу», «Чоловіки без жінок» (обидві — 1979), «Пере­можець нічого не здобуває» (1980), зб. повістей і оповідань «Найкращий із часів» (1987). Пере­клав низку пʼєс, по­ставлених у театрах України: з англ. — «Герой Західного краю» Дж. Сінґа, «Хочу зніматися в кіно» Н. Саймона; з нім. — «Кавказьке крейдяне коло» і «Карʼєра Артуро Уї» Б. Брехта та ін. Усі за­знач. твори опубл. у Києві.

Завантажити статтю