Митрофанов Володимир Іванович

МИТРОФА́НОВ Володимир Іванович (11. 04. 1929, Київ — 24. 12. 1998, там само) — перекладач. Літ. премія ім. М. Рильського (1998). Закін. Київський університет (1954). Працював у видавництвах «Молодь» і «Дніпро», ред. ж. «Всесвіт». Перекладав переважно з англ. мови, серед перекл. — романи «Лампа горить цілу ніч» Е. Колдуелла (1962), «Позолочений вік» М. Твена (1963), «Дивовижна історія Мері Стенз» Р. Вейда (1966), «Загибель Майкла Удомо» П. Абраґамса (1967), «Хатина дядька Тома» Г. Бічер-Стоу (1969), «З холодним серцем» (1970), «Лугова арфа», «Сніданок у Тіффані» (обидва — 1977) Т. Капоте, «Символ» А. Бессі (1972), «Прощавай, зброє!» (1974), «Острови в океані» (1976), «Райський сад» (1989) Е. Гемінґвея, «Вершник без голови» Т. Ріда (1983), «Сіцілійський фахівець» Н. Льюїса (1984), «Все королівське військо» Р. Воррена (1986), «Мертва зона» С. Кінґа, «Смерть — діло самотнє» Р. Бредбері (обидва — 1988), «Знамення» Д. Селтцера (1995), повісті «Весняні води» (1970), «Старий і море» (1974) Е. Гемінґвея, «На поклик волі» П. Абраґамса (1973), «Пригоди Тома Сойєра» М. Твена (1985), зб. оповідань «Сніги Кіліманджаро та інші новели» (1968), «За нашого часу», «Чоловіки без жінок» (обидві — 1979), «Переможець нічого не здобуває» (1980), зб. повістей і оповідань «Найкращий із часів» (1987). Переклав низку п’єс, поставлених у театрах України: з англ. — «Герой Західного краю» Дж. Сінґа, «Хочу зніматися в кіно» Н. Саймона; з нім.  — «Кавказьке крейдяне коло» і «Кар’єра Артуро Уї» Б. Брехта та ін. Усі зазнач. твори опубл. у Києві.

Рекомендована література

1. Лісняк Ю. Хист перекладача // ЛУ. 1983, 24 лют.;
   Google Scholar Internet
2. Зернецька О. Не втратити й відтінків // Друг читача. 1983, 10 берез.;
   Google Scholar Internet
3. Чайковський Б. Володимиру Митрофанову — 60 // ЛУ. 1989, 20 лип.;
   Google Scholar Internet
4. Володимир Іванович Митрофанов // Все­світ. 1999. № 7.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю