Михаєвич Микола Андрійович
МИХАЄ́ВИЧ Микола Андрійович (26. 04 (09. 05). 1906, с. Овзичі Кобрин. пов. Гроднен. губ., нині Іванов. р-ну Брест. обл., Білорусь — 11. 04. 1993, Харків) — письменник. Член літ. групи «Трактор» (1929–30), Спілки селян. письменників «Плуг» (1930). Народився у сім’ї пастуха, із 7-ми р. у наймах. У роки 1-ї світової війни евакуйов. у Калуз. губ. (Росія), пас худобу в поміщика (1915–18), потім повернувся у рідні краї, що згодом відійшли до Польщі. 1920 втік на рад. територію. Тоді ж почав писати рос. та білорус. мовою. Дебютував 1929 віршем «Пастушка» та оповіданням «Хлеб» у літ. додатку до харків. г. «Наймит». 1926–28 працював у радгоспі, на Первухин. цукр. заводі (смт Гути Богодухів. р-ну Харків. обл.). 1930 переїхав на Пн. Кавказ, був заст. гол. ред. крайового укр. часопису «Червона газета» (м. Ростов-на-Дону, РФ). Співзасн. Пн.-Кавказ. крайової Асоц. укр. пролетар. і селян. письменників (1930–32), на 1-й крайовій конф. цієї Асоц. (Москва; Ростов-на-Дону, 1931) виголосив доповідь «Наші шляхи та завдання». 1931 екстерном закін. укр. відділ. Краснодар. пед. інституту (РФ). Відтоді — відп. ред. сектору нац. меншин крайового видавництва «Северный Кавказ», чл. редколегії укр. громад.-політ. й літ. часопису «Ленінським шляхом» (Ростов-на-Дону, 1931). У серпні–вересні 1932 був підданий ідеол. цькуванню в «Червоній газеті» і «Літературній газеті» (Харків), після чого 18 р. його творів не публікували, працював на виробництві. Після 2-ї світової війни мешкав у Харкові, займався журналіст. діяльністю. 1959 був делегатом 1-го Всесоюз. з’їзду СЖ СРСР. У 1-й пол. 1960-х рр. — гол. ред. Харків. обл. видавництва. У Ростові-на-Дону та Кубані заявив про себе як укр. автор творів про громадян. війну на Пд. Росії та боротьбу земляків-білорусів проти польс. поміщиків: повісті «Станичні заграви» (Ростов-на-Дону, 1930; Харків; Одеса, 1932), «Перекоп», «Вогні в Поліссі» (обидві — Москва; Ростов-на-Дону, 1931), зб. віршів «Антени» та «Дем’ян Бреславський» (обидві — Ростов-на-Дону, 1932). Писав агітац. матеріали, які пропагували завдання і темпи перебудови села: «Руки короткі. Агітаційна п’єса [на 3 дії] до перевиборів рад» (1931), «Колгосп: пісенник-декляматор» (1931, співавт.), нарис «Ударники» (1932). Окремі твори М. вміщено у кн. «До тебе, світе... Українська література Берестейшини: проза, поезія і публіцистика» (К., 2003).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Син біженки. 1932; Тайна одного цветка. 1956; Поміж вовками. 1957; В таежных глубинах. 1959; Ольшанцы. 1962; Рассказы старого пограничника: Из записной книжки погранинспектора. 1963 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Таран Ю. (Зайченко П.) Українська література Північного Кавказу: Короткі нариси. Москва; Ростов-на-Дону, 1930;
- Чапала Ф. Твердим поступом — уперед // Поступ. 1931. № 1;
- Вовченко П. Треба почитати. Повість «Перекоп» // Червона газ. 1931, 16 квіт.;
- Карий В. Михаєвич повинен перебудуватися // ЛГ. 1932, 5 серп.;
- Гавриленко В. Повесть о совести хлеборобов // Комсомол. знамя. 1962, 27 сент.; Брюгген В. Зриваючи дикі квіти // ЛУ. 1963, 1 листоп.;
- Соколов Д. Розповіді про прикордонників // Червоний прапор. 1963, 17 листоп.;
- Ільїн О. Український письменник з Овзич // Берестей. край. 1998, 17 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
