Михаїл (Хороший)

МИХАЇ́Л (Хороший Федот Никифорович; 10. 07. 1885, с. Федорівка Олександрій. пов. Херсон. губ., нині знято з обліку — 18. 05. 1977, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — церковний діяч. Закін. вищі диригент. курси у Свято-Михайлів. монастирі, Київ. духовну семінарію та істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві. 16 грудня 1912 хіротонізов. на диякона, 24 квітня 1920 рукопоклад. на священика. Душпастирював у с. Тернівка (нині Смілян. р-ну Черкас. обл.), від 1923 — у Черкасах, де був настоятелем кафедрал. собору Різдва Богородиці. Взяв активну участь у роз­будові УАПЦ, очолив її Черкас. окружну раду, за­пропонував влас. укр. перекл. Псалтиря, виконаний ще 1919. За від­дану й успішну працю для УАПЦ нагородж. митрою. У вересні 1929 заарешт., у квітні 1930 засудж. до 8-ми р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував на Кольс. п-ові, Соловец. о-вах та Ухто-Печор. таборах (усі — РФ). 1937 звільнений, пере­їхав на Донбас, згодом — у Кірово­град (нині Кропивницький). Від поч. нім. окупації 1941 став настоятелем парафії УАПЦ в Кірово­граді, разом з ін. священиками створив у місті Вище церк. упр. і очолив його. 12 травня 1942 в Андріїв. соборі в Києві хіротонізов. на єпис­копа Єлисавет­градського; від поч. листопада 1942 — архі­єпис­коп Миколаївсько-Єлисавет­градський. Перед єпис­копською хіротонією прийняв чернецтво з імʼям Михаїл. 1944 ви­їхав до м. Мюнхен (Німеч­чина). Організував церк. упр., обʼ­їжджав парафії в таборах для пере­міщених осіб. 1946 організував Богослов.-пед. академію УАПЦ, був її урядуючим куратором і професором. Від­повід­но до ріше­н­ня собору єпис­копів 1948 пере­їхав до Бельгії, 1951 на за­проше­н­ня консисторії Укр. греко-православ. церкви (УГПЦ) емігрував до Канади. На Над­звич. соборі УГПЦ Канади 8–9 серпня 1951 від­кликав свою кандидатуру на користь митрополита Іларіона (Огієнка), натомість обраний архі­єпис­копом Торонто та Сх. Канади (водночас. став заст. митрополита). Активно створював нові парафії, роз­будовував реліг.-громад. життя в діаспорі. Після смерті Іларіона в 1972–75 — першоієрарх УГПЦ Канади, митрополит Він­ніпеґа та всієї Канади. До смерті залишався архі­єпис­копом Торонто й Сх. Канади. Автор низки наук.-богослов. праць, серед яких — «Поширений катехизис Православної Церкви Христової» (Мюнхен, 1947; Кенсінґтон, 1992), «Світова епопея» (т. 1–3, 1954–56), «Духовний світ. Душа людини. Парапсихологія» (1961), «Коротка Св. Біблія: віра в месію — Христа Спасителя в Ста­рому Завіті і христова церква: обітниці Божі через патріярхів і пророків про Христа Спасителя» ([б. р.]; усі — Торонто), а також муз. композицій, зокрема херувим., постових і великод. пісень, канонів на день Св. Трійці та Преображе­н­ня Господнього, колядок, ораторії на сл. Т. Шевченка «Муза».

Завантажити статтю