Михайлівка

МИХА́ЙЛІВКА — селище міського типу Пере­вальського ра­йону Луганської області. Михайлів. селищ. раді під­порядк. с-ще Карпати. Знаходиться на правому березі р. Біла (притока Лугані, бас. Сіверського Дінця), за 30 км від Луганська, 10 км від райцентру та 9 км від залізнич. ст. Алчевськ. Площа 8 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2884 особи (складає 80,2 % до 1989); станом на 1 січня 2014 — 2422 особи; пере­важно росіяни та українці. Проходить між­нар. автошлях Знамʼянка (Кіровогр. обл.)–Луганськ–Ізварине (Луган. обл.). На околицях с-ща виявлено артефакти бронз. доби, роз­копано могильник з 4-ма курганами. Цю тер. у 17 ст. почали заселяти запороз. козаки. Дослідники вважають, що поселе­н­ня засн. 1647–51. Першими поселенцями стали 5 родин, які прибули з ниніш. Одес. обл. Пізніше зʼявилися вихідці з центр. р-нів Росії. У 18 ст. побл. сучас. с-ща існувало 2 зимівники Кальміус. паланки Війська Запорозь­кого. Після ліквідації Запороз. Січі та утворе­н­ня Словʼяносе- рбії ці землі від­дали під ранг. дачу секунд-ма­йорам А. Міоковичу, В. Сабо та капітану І. Міоковичу, які заснували слободи Громівку, Василівку та Ісаківку (згодом Ісакове). 1782 у Громівці мешкали 105 осіб, у Василівці та Ісаківці — по 129 осіб. Пізніше цими землями володіли поміщики, від прі­звищ та імен яких утворено назви ін. навколиш. сіл: Олексіївка, Корсаківка та Єлизаветівка (нині в складі М.). 1787 у Громівці зведено, а на­ступ. року освячено церкву св. архістратига Михаїла (1824 пере­будовано; нині памʼятка архітектури нац. значе­н­ня). Від­тоді слободу в документах почали називати М. На­прикінці 18 ст. у М. проживали 569 осіб. 1878 в с. Олексіївка (нині частина М.) Михайлів. волості приїхала родина нового власника маєтку О. Алчевського. Його дружина Х. Алчевська за власні кошти від­крила в селі нар. школу (нині памʼятка історії місц. значе­н­ня). У ній 1887–94 викладали Борис та Марія Грінченки. О. Алчевський роз­почав будівництво побл. села металург. заводу (див. Алексєєвське гірничо-промислове товариство, Алчевський металургійний комбінат). У цей час в околицях уже існували кілька не­глибоких приват. шахт, де вугі­л­ля видобували вручну (про­існували до рев. подій 1917–21). У 1908 було 172 двори, проживали 990 осіб, діяли завод і церква, від­бувалися 2 ярмарки на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У між­воєн. період почали будувати нові вугіл. шахти. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 1938 — смт. Від липня 1942 до 2 вересня 1943 — під. нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 563 особи, з них 312 загинули. У рад. час діяв птахорадгосп. Від 2014 М. — під контролем бо­йовиків т. зв. Луган. нар. респ. Побл. с-ща — Михайлів. карʼєр з видобутку природ. каменю (пісковику). Станом на 2014 у Михайлів. селищ. раді функціонували гімназія ім. Б. Грінченка; Грінченка Б. Меморіальний музей, Будинок культури, 3 б-ки; амбулаторія заг. практики сімей. медицини, фельдшер. та фельдшер.-акушер. пункти. Встановлено памʼятник Б. Грінченку.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю