Михалков Сергій Володимирович

МИХАЛКО́В Сергій Володимирович (Михалков Сергей Владимирович; 28. 02(13. 03). 1913, Мос­ква — 27. 08. 2009, там само) — російський письменник, публіцист, критик, перекладач, громадський діяч. Батько А. Кончаловського. Акад. АПН СРСР (1971–91), Рос. академії освіти (1992). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1967). Герой Соц. Праці (1973). Сталін. (1941, 1942, 1950) та Ленін. (1970) премії, Держ. премії СРСР (1978) та РРФСР ім. К. Станіславського (1977), міжнар. премія «Хитрий Петро» за заслуги в галузі сатири (Болгарія, 1979), премія соціаліст. країн ім. М. Горького (Угорщина, 1985). Член СП СРСР (1937). Державні та бойові нагороди СРСР. Навч. у Літ. інституті в Москві (1935–37). Від 1933 — чл. Об’єдн. молодих письменників при ж. «Ого-нек», позаштат. співроб. відділу листів у г. «Известия». Під час 2-ї світової вій­ни — військ. кор. фронт. г. «Во славу Родины», «Сталинский сокол». Написав текст держ. гімну СРСР (1943, у спів­авт.; 2-а ред. — 1977) та РФ (2000). Ініціатор створення та гол. ред. всесоюз. сатир. кіножурналу «Фитиль» (1962–87), ред. ж. «Веселые картинки». 1970–92 — секр. правління СП СРСР; 1970–90 — голова правління СП РРФСР; 1992–2008 — голова Міжнар. співтовариства письменниц. спілок. Був чл. комісій з присудження Держ. премій СРСР, УРСР, РФ. У літературі дебютував 1928 поезією «Дорога» у ж. «На подъеме» (м. Ростов-на-Дону, РФ). Працював у різних жанрах: писав вірші, сатир. п’єси, сценарії фільмів і мультфільмів для дорослих і дітей, пісні, політ. сатиру, статті, нотатки. Популярність М. принесли твори для дітей. Перший політ. памфлет для дошкільнят — «Мистер-Твистер» (1933). У 1936 в серії «Библиотечка “Огонька”» видано дебютну зб. «Сти-хи для детей». Твори М. допомагають дитині пізнати навколиш. світ, прищеплюють любов до праці, природи, виховують риси мужності, чесності, благородства, вірності, позначені сюжетністю, казковістю та присвячені різноманіт. темам: військ.-патріот., твор. праці і громадян. вихованню, пильності та захисту Вітчизни, рівноправності всіх людей. 1944 за порадою О. Толстого М. звернувся до жанру байки: «Заяц во хмелю», «Лиса и бобер» невдовзі опубл. у г. «Правда». Автор бл. 250-ти байок, яким надав форми веселої примовки. У поет. тетралогії «Дядя Степа» (1935), «Дядя Степа — милицио­нер» (1954), «Дядя Степа и Егор» (1968), «Дядя Степа — ветеран» (1981), жанр якої визначають як казку-бувальщину, поему, використав прийом гіперболи для характеристики збір. образу дя-дька Стьопи, дотримався оптиміст. погляду на світ, віру в людину, поєднав громадян. та політ. мотиви. Запровадив у сюжетну поезію для дітей публіцист. начало, зокрема у творах «Быль для детей» (1941–57; декілька ред.), «Разговор с сыном» (1949; продовжений у 1970-і рр. кн. «День Родины») та ін. використав публіцист. загостреність з яскравою емоційністю і ліризмом. Для композиції творів характерні ліричні відступи, звертання, діалог. форма. Казки М. мають гуморист. підтекст і обо-в’язково виховні настанови — проз. казка «Три поросенка» (1936), що є перекладом англ. нар. казки, повість-казка «Праздник непослушания» (1971). Як драматург написав 36 п’єс для дит. театру — «Том Кэнти» (1938) за мотивами «Принца і жебрака» М. Твена, «Особое задание» (1945), «Красный галстук» (1946), «Я хочу домой!» (1949), «Зайка-Зазнайка» (1951); 17 п’єс для дорослих — «Илья Головин» (1950), сатир. комедії «Охотник» (1956) та «Дикари» (1958), водевіль «Сомбреро» (1957), «Памятник себе…» (1959), «Раки» (1960), трагікомедія «Эцитоны бурчелли» (1961), «Осторожно, листопад!» (1961), «Дорогой мальчик» (1971), «Пощечина» (1974), п’єси «Балалайкин и компания» (1972) за мотивами роману «Современная идиллия» М. Салтикова-Щедріна, «Пассаж в пассаже» (1977) за мотивами оповідан­ня «Крокодил. Необыкновен-ное событие, или Пассаж в Пассаже» Ф. Достоєвського, «Эхо» (1981) тощо. Тематично близь­кі до п’єс 1940–50-х рр. публіцист. п’єси «Забытый блиндаж» (1962), «Первая тройка, или Год 2001-й» (1970), «Дорогой маль­чик» (1973), «Товарищи-дети» (1980), де відбулося ускладнення зображення проблем миру і вій­ни, сьогодення і майбут. покоління. На основі своїх п’єс М. написав сценарії до х/ф «Фронтові подруги» (1942, разом з М. Розенбергом), «У них є Батьківщина» (1949) за п’єсою «Я хочу домой!», фільму-казки «Нові пригоди Кота у Чоботях» (1958) за п’єсою «Смех и слезы». На Моск. кіностудії ім. М. Горького і Ялтин. кіностудії худож. фільмів знято низку фільмів за п’єса-ми М.: «Сомбреро» (1959), «Три плюс два» (1963), «Комітет 19-ти» (1971), «Велика космічна подорож» (1976), «Дорогий хлопчик» (1974), «Міняю собаку на паровоз» (1975). У 1976 на кіностудії «Ленфільм» вийшла нова екранізація п’єси М. «Смех и слезы» — «Веселе сновидіння, або Сміх і сльози». Автор сценаріїв понад 40-а мультфільмів «Союзмульт­фільму», серед яких — «В Африці жарко» (1936), «Дядя Стьопа» (1939, спільно з М. Адуєвим), «Мисливська рушниця» (1948), «Зозуля і шпак» (1949), «Трубка і ведмідь» (1955), «Тринадцятий рейс» (1960), «Дядя Стьопа — міліціонер» (1964), «Казки для великих і маленьких» (1967), «Мама» (1972), «Йшов трамвай десятий номер» (1974), «Скупий багач» (1980) та ін. М. належать кн. «Моя профессия: статьи, выступления, заметки» (1976), «Приметы времени: статьи по проблемам современной литературной жизни» (1976), «О литературе» (1986), «Я был советским писателем. Приметы времени» (1992; усі — Мос­ква). Перекладав твори Є. Ба-гряни, Б. Банова, І. Бехера, А. Босева, В. Броневського, О. Друзє, М. Залуцького, А. Ісаакяна, М. Ісаєва, Л. Квітко, В. Корбана, М. Корюна, К.-А. Леоне, Хо Ши Мі-на, К. Мухаммаді, Б. Чалого та ін. вірмен., укр., чес., франц., башкир., литов. дит. письменників. Написав російською мовою текс­ти до опер чес. композиторів «Проданная невеста» Б. Сметани (1949) та «Черт и Кача» А. Двор­жака (1954). Автор епітафії, викарбув. на граніт. плиті могили Невідомого солдата біля Кремлів. стіни («Имя твое неизвестно, подвиг твой бессмертен»), а також віршов. звертання до воїнів, що вміщене на цоколі па­м’ятника рад. солдатам у Відні. Вірші М. перекладені франц., нім., англ., польс., турец., в’єт­нам., япон. мовами, українською мовою окремі твори М. переклали Є. Бан­тиш, Г. Плоткін, Г. Бойко, Н. Забіла та ін. Чимало його поезій поклали на музику композитори Д. Шостакович, А. Хачатурян, І. Дунаєвський, В. Мураделі, М. Блантер, М.Старокадомський, В. Захаров, А. Петров, Є. Жарковський, В. Чич­ков. Про життя та творчість М. знято д/ф «Історія щасливої людини» (1998, реж. Є. Головня) та «Батько» (2003, реж. М. Михалков). На честь М. названо астероїд, відкритий 1982, та одну з малих планет (1999). Рос. фонд культури 2010 заснував пам’ятну Золоту медаль М., яку вручають діячам мистецтва за гуманіст. внесок у виховання молодого покоління кожні два роки. 2013 у Москві на фасаді будинку, де мешкав М., відкрито мемор. дошку, 2014 побл. встановлено пам’ятник. Його ім’я присвоєне понад 10-ти б-кам світу.

Рекомендована література

1. Ершов Г., Тельпугов В. Сергей Михалков: Крит.-биогр. очерк. Мос­ква, 1956;
   Google Scholar Internet
2. Смолянова Т. Творчество Михалкова для детей. Х., 1960;
   Google Scholar Internet
3. Галанов Б. Сергей Михалков: Очерк творчества. Мос­ква, 1972;
   Google Scholar Internet
4. Языкова Е. В. О творчестве Сергея Михалкова. Мос­ква, 1987;
   Google Scholar Internet
5. Александров В. Сергей Михалков. 3-е изд. Мос­ква, 1988;
   Google Scholar Internet
6. Салуцкий А. Человек трех эпох: Сергею Михалкову — девяносто пять! // Лит. газ. 2008, 12 марта.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю