Михалков Сергій Володимирович

МИХАЛКО́В Сергій Володимирович (Михалков Сергей Владимирович; 28. 02(13. 03). 1913, Мос­ква — 27. 08. 2009, там само) — російський письмен­ник, публіцист, критик, пере­кладач, громадський діяч. Батько А. Кончаловського. Акад. АПН СРСР (1971–91), Рос. академії освіти (1992). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1967). Герой Соц. Праці (1973). Сталін. (1941, 1942, 1950) та Ленін. (1970) премії, Держ. премії СРСР (1978) та РРФСР ім. К. Станіславського (1977), між­нар. премія «Хитрий Петро» за заслуги в галузі сатири (Болгарія, 1979), премія соціаліст. країн ім. М. Горького (Угорщина, 1985). Член СП СРСР (1937). Державні та бо­йові нагороди СРСР. Навч. у Літ. ін­ституті в Москві (1935–37). Від 1933 — чл. Обʼ­єдн. молодих письмен­ників при ж. «Ого-нек», позаштат. спів­роб. від­ділу листів у г. «Известия». Під час 2-ї світової вій­ни — військ. кор. фронт. г. «Во славу Родины», «Сталинский сокол». Написав текст держ. гімну СРСР (1943, у спів­­авт.; 2-а ред. — 1977) та РФ (2000). Ініціатор створе­н­ня та гол. ред. всесоюз. сатир. кіножурналу «Фитиль» (1962–87), ред. ж. «Веселые картинки». 1970–92 — секр. правлі­н­ня СП СРСР; 1970–90 — голова правлі­н­ня СП РРФСР; 1992–2008 — голова Між­нар. спів­товариства письмен­ниц. спілок. Був чл. комісій з присудже­н­ня Держ. премій СРСР, УРСР, РФ. У літературі дебютував 1928 поезією «Дорога» у ж. «На подъеме» (м. Ростов-на-Дону, РФ). Працював у різних жанрах: писав вірші, сатир. пʼєси, сценарії фільмів і мультфільмів для дорослих і дітей, пісні, політ. сатиру, стат­ті, нотатки. Популярність М. принесли твори для дітей. Перший політ. памфлет для до­шкільнят — «Мистер-Твистер» (1933). У 1936 в серії «Библиотечка “Огонька”» ви­дано дебютну зб. «Сти-хи для детей». Твори М. допомагають дитині пі­знати навколиш. світ, прищеплюють любов до праці, природи, виховують риси мужності, чесності, благородства, вірності, по­значені сюжетністю, казковістю та присвячені різноманіт. темам: військ.-патріот., твор. праці і громадян. вихован­ню, пильності та захисту Вітчизни, рівноправності всіх людей. 1944 за порадою О. Толстого М. звернувся до жанру байки: «Заяц во хмелю», «Лиса и бобер» не­вдовзі опубл. у г. «Правда». Автор бл. 250-ти байок, яким надав форми веселої примовки. У поет. тетралогії «Дядя Степа» (1935), «Дядя Степа — милицио­нер» (1954), «Дядя Степа и Егор» (1968), «Дядя Степа — ветеран» (1981), жанр якої ви­значають як казку-бувальщину, поему, викори­став при­йом гіперболи для характеристики збір. образу дя-дька Стьопи, дотримався оптиміст. по­гляду на світ, віру в людину, по­єд­нав громадян. та політ. мотиви. За­провадив у сюжетну поезію для дітей публіцист. начало, зокрема у творах «Быль для детей» (1941–57; декілька ред.), «Разговор с сыном» (1949; продовжений у 1970-і рр. кн. «День Родины») та ін. викори­став публіцист. загостреність з яскравою емоційністю і ліризмом. Для композиції творів характерні ліричні від­ступи, зверта­н­ня, діалог. форма. Казки М. мають гуморист. під­текст і обо-вʼязково виховні на­станови — проз. казка «Три поросенка» (1936), що є пере­кладом англ. нар. казки, повість-казка «Праздник непослушания» (1971). Як драматург написав 36 пʼєс для дит. театру — «Том Кэнти» (1938) за мотивами «Принца і жебрака» М. Твена, «Особое за­дание» (1945), «Красный галстук» (1946), «Я хочу домой!» (1949), «Зайка-За­знайка» (1951); 17 пʼєс для дорослих — «Илья Головин» (1950), сатир. комедії «Охотник» (1956) та «Дикари» (1958), водевіль «Сомбреро» (1957), «Памятник себе…» (1959), «Раки» (1960), трагікомедія «Эцитоны бурчел­ли» (1961), «Осторожно, листопад!» (1961), «Дорогой мальчик» (1971), «Пощечина» (1974), пʼєси «Балалайкин и компания» (1972) за мотивами роману «Современ­ная идил­лия» М. Салтикова-Щедріна, «Пас­саж в пас­саже» (1977) за мотивами оповідан­ня «Крокодил. Необыкновен-ное событие, или Пас­саж в Пас­саже» Ф. Достоєвського, «Эхо» (1981) тощо. Тематично близь­кі до пʼєс 1940–50-х рр. публіцист. пʼєси «Забытый блиндаж» (1962), «Первая тройка, или Год 2001-й» (1970), «Дорогой маль­чик» (1973), «Товарищи-дети» (1980), де від­булося ускладне­н­ня зображе­н­ня про­блем миру і вій­ни, сьогоде­н­ня і майбут. поколі­н­ня. На основі своїх пʼєс М. написав сценарії до х/ф «Фронтові подруги» (1942, разом з М. Ро­зенбергом), «У них є Батьківщина» (1949) за пʼєсою «Я хочу домой!», фільму-казки «Нові пригоди Кота у Чоботях» (1958) за пʼєсою «Смех и слезы». На Моск. кіностудії ім. М. Горького і Ялтин. кіностудії худож. фільмів знято низку фільмів за пʼєса-ми М.: «Сомбреро» (1959), «Три плюс два» (1963), «Комітет 19-ти» (1971), «Велика космічна подорож» (1976), «Дорогий хлопчик» (1974), «Міняю собаку на паровоз» (1975). У 1976 на кіностудії «Ленфільм» ви­йшла нова екранізація пʼєси М. «Смех и слезы» — «Веселе сновиді­н­ня, або Сміх і сльози». Автор сценаріїв понад 40-а мультфільмів «Союзмульт­фільму», серед яких — «В Африці жарко» (1936), «Дядя Стьопа» (1939, спільно з М. Адуєвим), «Мисливська рушниця» (1948), «Зозуля і шпак» (1949), «Трубка і ведмідь» (1955), «Тринадцятий рейс» (1960), «Дядя Стьопа — міліціонер» (1964), «Казки для великих і маленьких» (1967), «Мама» (1972), «Йшов трамвай десятий номер» (1974), «Скупий багач» (1980) та ін. М. належать кн. «Моя профес­сия: статьи, вы­ступления, заметки» (1976), «Приметы времени: статьи по про­блемам современ­ной литературной жизни» (1976), «О литературе» (1986), «Я был советским писателем. Приметы времени» (1992; усі — Мос­ква). Пере­кладав твори Є. Ба-гряни, Б. Банова, І. Бехера, А. Босева, В. Броневського, О. Друзє, М. Залуцького, А. Ісаакяна, М. Ісаєва, Л. Квітко, В. Корбана, М. Корюна, К.-А. Леоне, Хо Ши Мі-на, К. Мухам­маді, Б. Чалого та ін. вірмен., укр., чес., франц., башкир., литов. дит. письмен­ників. Написав російською мовою текс­ти до опер чес. композиторів «Про­дан­ная невеста» Б. Сметани (1949) та «Черт и Кача» А. Двор­жака (1954). Автор епітафії, викарбув. на граніт. плиті могили Неві­домого солдата біля Кремлів. стіни («Имя твое неи­звестно, по­двиг твой бес­смертен»), а також віршов. зверта­н­ня до воїнів, що вміщене на цоколі па­мʼятника рад. солдатам у Відні. Вірші М. пере­кладені франц., нім., англ., польс., турец., вʼєт­нам., япон. мовами, українською мовою окремі твори М. пере­клали Є. Бан­тиш, Г. Плоткін, Г. Бойко, Н. Забіла та ін. Чимало його поезій поклали на музику композитори Д. Шостакович, А. Хачатурян, І. Дунаєвський, В. Мураделі, М. Блантер, М.Старокадомський, В. Захаров, А. Петров, Є. Жарковський, В. Чич­ков. Про життя та творчість М. знято д/ф «Історія щасливої людини» (1998, реж. Є. Головня) та «Батько» (2003, реж. М. Михалков). На честь М. на­звано астероїд, від­критий 1982, та одну з малих планет (1999). Рос. фонд культури 2010 заснував памʼятну Золоту медаль М., яку вручають діячам мистецтва за гуманіст. внесок у вихова­н­ня молодого поколі­н­ня кожні два роки. 2013 у Москві на фасаді будинку, де мешкав М., від­крито мемор. дошку, 2014 побл. встановлено памʼятник. Його імʼя присвоєне понад 10-ти б-кам світу.

Завантажити статтю