МИШКО́ВСЬКИЙ Євген Васильович (09. 02. 1882, Полтав. губ. — 09. 07. 1920, Тернопіль) — військовик. Чоловік Є. Мишковської-Прокопович. Генерал-хорунжий Армії УНР. Навч. у Полтав. духов. семінарії, закін. Чугуїв. піхотне юнкер. училище (нині Харків. обл., 1905), Микол. військ. академію (1912). Від 1901 служив у рос. армії. Під час 1-ї світової вій­ни — на Пд.-Зх. фронті: нач­штабу 12-ї Сибір. стрілец. дивізії, штаб-офіцер для особл. доручень штабу 32-го армій. корпусу, нач. служби звʼязку 2-ї армії, нач­штабу 105-ї піхот. дивізії в Одесі, 1-ї Турке­стан. стрілец. дивізії в Луцьку. Від 1918 — нач. оператив. від­ділу Ген­штабу Армії УНР. За Геть­манату входив до складу комісії укр. делегації на пере­говорах з Рад. Росією щодо демаркації укр.-рос. кордону. Від грудня 1918 — нач­штабу УГА. У ході укр.-польс. вій­ни керував реорганізацією армії, формува­н­ням корпусів і бригад, що до­зволило під­вищити її боє­здатність. Від березня 1919 — нач­штабу Сх. фронту, Волин. групи Армії УНР; від лютого 1920 — нач. мобілізац. упр., від квітня — 1-го генерал-квартир­мейстерства Ген­штабу Армії УНР. 6 липня 1920 важко поранений у бою з більшов. військами побл. м-ка Чор­ний Острів (нині смт Хмельн. обл.), помер від ран.