Мишковський Євген Васильович

МИШКО́ВСЬКИЙ Євген Васильович (09. 02. 1882, Полтав. губ. — 09. 07. 1920, Тернопіль) — військовик. Чоловік Є. Мишковської-Прокопович. Генерал-хорунжий Армії УНР. Навч. у Полтав. духов. семінарії, закін. Чугуїв. піхотне юнкер. училище (нині Харків. обл., 1905), Микол. військ. академію (1912). Від 1901 служив у рос. армії. Під час 1-ї світової вій­ни — на Пд.-Зх. фронті: начштабу 12-ї Сибір. стрілец. дивізії, штаб-офіцер для особл. доручень штабу 32-го армій. корпусу, нач. служби зв’язку 2-ї армії, начштабу 105-ї піхот. дивізії в Одесі, 1-ї Туркестан. стрілец. дивізії в Луцьку. Від 1918 — нач. оператив. відділу Генштабу Армії УНР. За Гетьманату входив до складу комісії укр. делегації на переговорах з Рад. Росією щодо демаркації укр.-рос. кордону. Від грудня 1918 — начштабу УГА. У ході укр.-польс. вій­ни керував реорганізацією армії, формуванням корпусів і бригад, що дозволило підвищити її боєздатність. Від березня 1919 — начштабу Сх. фронту, Волин. групи Армії УНР; від лютого 1920 — нач. мобілізац. упр., від квітня — 1-го генерал-квартирмейстерства Генштабу Армії УНР. 6 липня 1920 важко поранений у бою з більшов. військами побл. м-ка Чор­ний Острів (нині смт Хмельн. обл.), помер від ран.

Рекомендована література

1. Зубенко І. Полковник Євген Мишківський // Лицарі і мученики. 1923. № 2;
   Google Scholar Internet
2. Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003;
   Google Scholar Internet
3. Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007;
   Google Scholar Internet
4. A. Kolańczuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю