Мишковська-Прокопович Єлизавета
МИШКО́ВСЬКА-ПРОКОПО́ВИЧ Єлизавета (26. 10. 1883, С.-Петербург — 18. 02. 1964, м. Бессанкур, Франція) — громадська діячка. Дружина Є. Мишковського та В. Прокоповича. Закін. Смольний інститут шляхет. дівчат (С.-Петербург, 1908), курси медсестер (1914). Під час 1-ї світової війни працювала в дивізій. польовому шпиталі армії генерала О. Брусилова, згодом — у військ. лікарні Армії УНР. 6 липня 1920 винесла з-під обстрілу більшовиків пораненого Є. Мишковського. Після його смерті залишилася в лавах Армії УНР, була лікарем Волин. дивізії генерала О. Загродського. Від кін. 1920 — у таборах для інтернов. частин Армії УНР у Польщі. Налагодила зв’язки з Амер. Червоним хрестом і Британ. допомоговим комітетом, 1922 взяла участь у міжнар. конгресі колиш. вояків у Брюсселі. 1924 виїхала до Парижа, де 1926 створила Музей пам’яті С. Петлюри. Брала активну участь у житті укр. громади, зокрема була чл. адм. ради Будинку відпочинку для літніх українців у Абендані, почес. чл. Товариства бувших вояків Армії УНР, чл. Париз. парафії УАПЦ. Опублікувала працю В. Прокоповича «Під золотою корогвою» (Париж, 1943). У 1954–59 надавала притулок вдові С. Петлюри — О. Більській-Петлюрі. Від квітня 1963 — голова ради Укр. б-ки ім. С. Петлюри в Парижі.
Рекомендована література
- Пані Єлисавета Прокопович: [Некролог] // Укр. бібліотека ім. С. Петлюри в Парижі: Інформ. бюл. 1964. Ч. 9(12); Гуцал Т. Призабуті імена з визвольних героїчних змагань за волю України 1917–1920 р. // Молодь України. 2004, 8 лип.
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
