Мишурин Ріг

МИШУ́РИН РІГ – село Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Знаходиться на правому березі Дніпра, за 38 км від райцентру та 50 км від залізнич. ст. Верхньодніпровськ. Пл. 6,98 км². За переписом насел. 2001, у М. Р. проживали 1945 осіб; станом на 2016 — 1807 осіб. На тер. села виявлено поселення епохи міді та бронзи, черняхів. культури, рештки городища часів Київ. Русі. За нар. переказами, назва села походить від імені запороз. козака Машури, або Михайла, на прізвисько Миша-ура, який оселився на високому кам’яному розі. Уперше згадується у творах литов. історика й дипломата серед. 16 ст. М. Литвина під назвою Миссурим. У 16 ст. М. Р. і слобода Переволочна слугували місцем переправи через Дніпро. Від серед. 17 ст. М. Р. — прикордонна фортеця запороз. козацтва, від 18 ст. — Рос. держави. Відбуваючи військ. службу, жит. займалися також скотарством, бджільництвом, рибальством. Вони брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1859 було 488 дворів, мешкали 4011 осіб; 1897 відповідно — 1196 і 7154. Переважну більшість становили сім’ї матросів. У 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр Верхньодніпров. пов. Катеринослав. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1924 працювали 4 початк. школи, хата-читальня, б-ка, сільс. клуб. 1925 діяли 2 парових млини, 39 вітряків, олійниця, споживче та с.-г. кредитні товариства. З поч. примусової колективізації в М. Р. організовано 5 с.-г. артілей (об’єднували 660 госп-в). Жит. потерпали від голодомору 1932–33 та зазнали сталін. репресій. Від 20 серпня 1941 до 20 жовтня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1943 під час форсування Дніпра вбито декілька сотень рад. воїнів. Тут відзначилися Герої Рад. Союзу С. Бікеєв, Б. Борисов, І. Васильєв, І. Ведерников, Є. Волков, Ф. Глухов, Ф. Горбунов, К. Гриб, А. Губін, Г. Гусаров, М. Дейнеко, Ф. Демченко, Ю. Дерябін, П. Дроздов, П. Єгоров, П. Єдунов, В. Єфимов, С. Жаров, Ф. Зубалов, І. Ісаков, І. Калінін, П. Кириченко, П. Китченко, В. Клочков, П. Коваленко, М. Колесниченко, І. Кондратець, К. Коротков, О. Кривощоков, Р. Левицький, М. Лобирін, П. Луценко, М. Мартусенко, І. Машков, Т. Мірзаєв, Г. Мурзагалімов, В. Павлов, О. Павловський, О. Пашков, В. Похвалін, М. Рудометов, М. Сапожников, В. Сентюрин, П. Скомороха, А. Соболевський, О. Степанов, П. Стрєкалов, В. Чхаїдзе, К. Шакенов, Ф. Шакшуєв, В. Шатров, П. Шильдін, І. Шильнов, П. Щедров, Г. Щекотов; загинули й поховані — І. Виноградов, О. Денисов, М. Рюкін, О. Юдін. Нині функціонує с.-г. агрофірма. У М. Р. — заг.-осв. школа, будинок-інтернат, дошкіл. навч. заклад; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія; база відпочинку. Діє церква св. Петра і Павла, молитов. будинок євангел. християн-баптистів. Встановлено мемор. комплекс воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — гірн. інж. А. Зорін, історик О. Кошик, фізіолог рослин Ю. Лихолат; громад.-політ. діяч Ф. Гаєнко; промисловець В. Гладуш; Герой Радянського Союзу С. Левчук.

Літ.: Кріпак І. Скарби одного села: Нариси. 2002; Ложко М. Мишурин Ріг. На тому березі життя: Роман-спомин. 2007 (обидві — Дніпропетровськ).

О. С. Урдюк