Міговк Петро
МІГО́ВК Петро (псевд. і крипт.: П. Соломонович, Петро Сніжник, П. Хворостник, Кринич, Харлампій Луч, П. С.; 08. 07. 1899, с. Горбки, нині Виноградів. р-ну Закарп. обл. — 06. 10. 1967, м. Берегове Закарп. обл.) — письменник, драматург, педагог. Закін. Ужгород. вчител. семінарію (1925). Учителював у селах Закарпаття. М. належав до нової генерації укр. закарп. письменників 1920–30-х рр., які худож. словом і подвижниц. культ.-осв. працею сприяли нац. відродженню Закарпаття та зміцненню укр. напряму в краю. Від серед. 1920-х рр. публікував поезії, оповідання та п’єси на сторінках часописів «Наш рідний край», «Пчілка», «Свобода», «Наша земля». Його художні твори вміщені також в «Альманасі підкарпатських українських письменників» (Севлюш, 1936), деякі перекладені чес. і словац. мовами. Пед. та літ. діяльність вдало поєднував з керуванням хору читальні товариства «Просвіта» та веденням драм. гуртка. У 1930-х рр. М. часто виступав зі своїми творами на Кошиц. радіо (нині Словаччина), яке вело передачі для Підкарп. Русі. 1938 тут поставлено його радіоп’єсу «За порадами». Автор низки статей на пед. теми у часописах «Учитель», «Наша школа» та ін. Під час угор. окупації Карпат. України у березні 1939 за свої патріот.-нац. переконання зазнав репресій, ув’язн. на декілька місяців у концентрац. таборі Варюлопош (побл. м. Ніредьгаза, Угорщина). На поч. 1940-х рр. друкувався під різними псевд. на сторінках ж. «Литературна недѣля». Тут вміщено і його дослідж. «Причинки до словаря народного язика» (1941, річник 1). М. переповів для дітей роман М. де Сервантеса «Дон Кіхот», який під назвою «Смішний лицар» видрук. 1943 в Ужгороді. Окремими вид. вийшли також п’єси «Малі кати» (1936), «Михля», «На дорогу щастя» (обидві — 1938), зб. оповідань «Малі люде» (1941), «Вірний приятель» (1943, для дітей; усі — Ужгород). Співупорядник зб. пісень «Шкільний діточий хор» (Прага, 1937). У рад. період творчість М. замовчували і не друкували. Працював учителем до виходу на пенсію 1951, жив у Береговому, відвідував рай. літ. об’єднання.
Рекомендована література
- Станинець Ю. Над свіжою могилою // Дукля. 1968. Ч. 3;
- Його ж. Перервані літературні дороги // Закарп. правда. 1990, 10 січ.;
- Пагиря В. Петро Міговк // Пагиря В. Відлуння Карпат: Сторінки історії. Уж., 1994;
- Хланта І. Петро Міговк — поет, прозаїк, драматург // Хланта І. В. Літературне Закарпаття у ХХ ст.: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995;
- Продан П. Петро Міговк своєю творчістю промовляє до серця читача // Новини Виноградівщини. 2009, 11 лип.
Завантажити статтю
Людина 
