Міжнародний олімпійський комітет (МОК)
МІЖНАРО́ДНИЙ ОЛІМПІ́ЙСЬКИЙ КОМІТЕ́Т (МОК) — міжнародна спортивна організація, керівний орган олімпійського руху. Заснований 1894 року на Міжнародному атлетичному конгресі в Парижі з ініціативи французького громадського діяча Пʼєра де Кубертена (президент у 1896–1916 та 1919–25 роках) з метою відродження та організації Олімпійських ігор. До його складу увійшло 12 країн. Від 1915 року штаб-квартира розташована в місті Лозанна (Швейцарія). У своїй діяльності Комітет керується Олімпійською хартією. Офіційні мови — англійська та французька.
Нині обʼєднує понад 200 національних олімпійських комітетів, розподілених між 5 континентальними олімпійськими організаціями за територіальним принципом: Панамериканська спортивна організація (заснована 1940 року), Європейські олімпійські комітети (1968), Асоціація національних олімпійських комітетів Африки, Національні олімпійські комітети Океанії (обидві — 1981), Олімпійська рада Азії (1982). Національний олімпійський комітет України засновано 1990 року, визнаний МОК 1993 року. Членами МОКу можуть стати особи, які проживають у країнах, де діють національні олімпійські комітети. Кількість членів не повинна перевищувати 115 осіб: 70 — членство яких не повʼязане з конкретною функцією або посадою, 15 чинних спортсменів, по 15 представників міжнародних спортивних федерацій та національних олімпійських комітетів. Спочатку членами МОКу були лише чоловіки, тільки на початку 1980-х років у його складі зʼявилися жінки. Представники від України: В. Борзов (від 1994 року) та С. Бубка (від 1999 року; у 2000–08 та від 2012 — член виконавчого комітету, 1996–2002 — член, 2000–08 — голова, від 2008 — почесний член комісії атлетів).
Головний керівний орган — сесія (загальні збори членів), що відбувається щороку, а в олімпійські роки — двічі на рік (під час літніх та зимових ігор). Виконавчий комітет складається з президента, 4 віце-президентів та 10 членів. Президента обирають на сесії МОКу шляхом таємного голосування терміном на 8 років з одноразовим продовженням строку на 4 роки. Періодично проводять конгреси за участі членів МОКу, делегатів від національних олімпійських комітетів і міжнародних спортивних федерацій. У МОК діє понад 20 комісій та комітетів, зокрема атлетів, олімпійської освіти, етики, фінансів, юридична, маркетингу, медицини та науки тощо. Олімпійський символ — 5 переплетених кілець однакового розміру: синього, чорного, червоного (усі — верхній ряд), жовтого і зеленого (обидва — нижній ряд) кольорів, що символізують 5 обʼєднаних в олімпійський рух континентів. Олімпійський прапор — біле полотнище з олімпійською емблемою. Олімпійський девіз: «Citius, altius, fortius — communis», що в перекладі з латини означає «Швидше, вище, сильніше — разом» (до 2021 року використовували «Citius, altius, fortius» / «Швидше, вище, сильніше»). За особливі заслуги в розвитку олімпійського руху МОК присуджує нагороду — Олімпійський орден 3 ступенів. МОК розглядає можливість визнання олімпійських комітетів не лише країн, але й окремих географічних територій; має відповідальність за юридичний захист олімпійського прапора, символу і девізу, визначає порядок і правила зарахування певного виду спорту до програми Олімпійських ігор, співпрацює з багатьма міжнародними організаціями тощо.
У різний час МОК очолювали: Д. Вікелас (Греція, 1894–96), П. де Кубертен (Франція, 1896–1916 та 1919–25), Ґ. де Блоне (Швейцарія, в. о. президента 1916–19), А. де Байє-Латур (Бельгія, 1925–42), З. Едстрьом (Швеція, 1946–52, в. о. президента 1942–46), Е. Брендедж (США, 1952–72), М. Морріс (Ірландія, 1972–80), Х.-А. Самаранч (Іспанія, 1980–2001, 2001–10 — почесний президент), Ж. Роґґе (Бельгія, 2001–13, від 2013 — почесний член), від 2013 — Т. Бах (Німеччина).
Завантажити статтю
