Мізюн Григорій Михайлович

МІЗЮ́Н Григорій Михайлович (25. 03(07. 04). 1903, с. Кривуші, нині Кременчуц. р-ну Полтав. обл. — 15.12.1963, Чернівці) — письменник, культурний діяч. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Інститут червоної професури (Харків, 1937). У 1930–31 працював у ред. ж. «Молодняк». 1940 переїхав до Чернівців як уповноважений СПУ, організував тут обл. літ. об’єднання. Від 1944 — директор обл. Будинку нар. творчості та літ. музею Ю. Федьковича у Чернівцях. Один із фундаторів Чернів. обл. письменниц. організації (1958). Виступав переважно як драматург: п’єси «Сила на силу» (1927), «Новими стежками» (1930), «Провінція», «Реконструкція» (обидві — 1931), «Криголам» (1934; йшла в театрі «Березіль», ролі виконували А. Бучма, Н. Ужвій, О. Сердюк, Д. Мілютенко, В. Чистякова), «Любов і дружба» (1937), «Товариші» (1938), «Звільнена совість» (1945), «На світанку» (1955), «Лісорубні вечорниці» (1958) та ін. У низці творів спрощено трактувалися реалії тодіш. життя. Співавтор істор. драми «Лук’ян Кобилиця» (1953), поставленої 1955 Чернів. муз. драм. театром ім. О. Ко-билянської. Упорядкував «Вибрані твори» Ю. Федьковича (К., 1955), написав брошуру про нього — «Співець народних сподівань» (Чц., 1959) і низку розвідок, опублікував цикл статей «Великий Кобзар на Буковині» (1962–64). Окремі вірші М. поклали на музику композитори Б. Крижанівський, Г. Шевчук та ін. Іменем письменника названо вулицю у Чернівцях.

Тв.: П’єси. 1965; Криголам. 1967 (обидва — Київ).

Літ.: Чернець Л., Губар О. Григорій Мізюн // Укр. літературознавство. 1979. Вип. 33.

Б. І. Мельничук

Основні твори

П’єси. 1965; Криголам. 1967 (обидва – Київ).