Міколайтіс-Путинас Вінцас

Визначення і загальна характеристика

МІКОЛА́ЙТІС-ПУТИ́НАС Вінцас (Mykolaitis-Putinas Vincas; справж. — Mykolaitis, Міколайтіс; 06. 01. 1893, с. Пілотішкес, нині Пренай. р-ну, Литва — 07. 06. 1967, смт Качергіне Каунас. р-ну, похов. у Вільнюсі) — литовський поет, прозаїк, драматург, літературознавець. Нар. письменник Литви (1963). Доктор філософських наук (1922), професор (1928), академік АН Литви (1941). Навч. 1915–17 в Петрогр. духов. академії (нині С.-Петербург), 1918–23 — у Фрібур. (Швейцарія) та Мюнхен. університетах. Викладав 1923–30 літературу в Каунас. університеті, водночас 1924–32 редагував ж. «Židinys» («Вогнище»), 1933–37 — голова Спілки литов. письменників, 1940–54 — проф. Вільнюс. університету. Один з найвидатніших литов. письменників, який упродовж 50-ти р. інтенсив. твор. життя залишився на верхівці інтелектуал. життя і є морал. авторитетом й еталоном твор. особистості. Рання лірика М.-П. зазнала впливу неоромантизму — зб. «Raudoni žiedai» («Червоні квіти», Петроград, 1917) тощо. У драм. поемі «Žiedas ir moteris» («Перстень і жінка», 1926), зб. віршів «Tarp dviejų aušrų» («Між двома зорями», Каунас, 1927) домінують символіст. тенденції, оспівується людяність, морал. чистота, розкриваються внутр. суперечності емоційно багатої душі. Поезіям зб. «Sveikinu žemę» («Вітаю землю», Каунас, 1950), «Būties valanda» («Година буття», Вільнюс, 1963), «Langas» («Вікно», Вільнюс, 1966) та ін. характерне філос. осмислення дійсності. У романі «Altorių šešėly» («В тіні вівтарів», т. 1–3, Каунас, 1933; укр. перекл. Н. Непорожньої — К., 1985) письменник змоделював психол. колізії твор. людини, яка пориває з церк. саном; «Sukilėliai» («Повстанці», Вільнюс, т. 1–2, 1957–67; Державна премія Литов. РСР, 1958; укр. перекл. Д. Чередниченка — К., 2002) — про повстання литов. селян 1863, їхнього ватажка А. Мацкявічюса, для якого ідеалом поета-громадянина був Т. Шевченко. М.-П. належать також роман «Krizė» («Криза», 1937), наук. праці «Naujoji lietuvių literatūra» («Нова литовська література», т. 1, 1936), «Pirmoji lietuviška knyga» («Перша литовська книжка», 1948), кн. критики «Literatūros etiudai» («Літературні етюди», 1937; усі — Каунас) тощо. Переклав окремі вірші Т. Шевченка, П. Тичини, М. Рильського. Низку творів М.-П. українською мовою переклали М. Рильський, Г. Донець, Д. Чередниченко, Н. Непорожня.

Завантажити статтю