Міколайтіс-Путинас Вінцас

МІКОЛА́ЙТІС-ПУТИ́НАС Вінцас (Mykolaitis-Putinas Vincas; справж. — Mykolaitis, Міколайтіс; 06. 01. 1893, с. Пілотішкес, нині Пренай. р-ну, Литва — 07. 06. 1967, смт Качергіне Каунас. р-ну, похов. у Вільнюсі) — литовський поет, прозаїк, драматург, літературо­знавець. Нар. письмен­ник Литви (1963). Доктор філософських наук (1922), професор (1928), академік АН Литви (1941). Навч. 1915–17 в Петрогр. духов. академії (нині С.-Петербург), 1918–23 — у Фрібур. (Швейцарія) та Мюнхен. університетах. Викладав 1923–30 літературу в Каунас. університеті, водночас 1924–32 редагував ж. «Židinys» («Вогнище»), 1933–37 — голова Спілки литов. письмен­ників, 1940–54 — проф. Вільнюс. університету. Один з найвидатніших литов. письмен­ників, який упродовж 50-ти р. інтенсив. твор. життя залишився на верхівці інтелектуал. життя і є морал. авторитетом й еталоном твор. особистості. Рання лірика М.-П. за­знала впливу неоромантизму — зб. «Raudoni žiedai» («Червоні квіти», Петро­град, 1917) тощо. У драм. поемі «Žiedas ir moteris» («Перстень і жінка», 1926), зб. віршів «Tarp dviejų aušrų» («Між двома зорями», Каунас, 1927) домінують символіст. тенденції, оспівується людяність, морал. чистота, роз­криваються внутр. суперечності емоційно багатої душі. Поезіям зб. «Sveikinu žemę» («Вітаю землю», Каунас, 1950), «Būties valanda» («Година буття», Вільнюс, 1963), «Langas» («Вікно», Вільнюс, 1966) та ін. характерне філос. осмисле­н­ня дійсності. У романі «Altorių šešėly» («В тіні вівтарів», т. 1–3, Каунас, 1933; укр. перекл. Н. Непорожньої — К., 1985) письмен­ник змоделював психол. колізії твор. людини, яка пориває з церк. саном; «Sukilėliai» («Пов­станці», Вільнюс, т. 1–2, 1957–67; Державна премія Литов. РСР, 1958; укр. перекл. Д. Чередниченка — К., 2002) — про пов­ста­н­ня литов. селян 1863, їхнього ватажка А. Мацкявічюса, для якого ідеалом поета-громадянина був Т. Шевченко. М.-П. належать також роман «Krizė» («Криза», 1937), наук. праці «Naujoji lietuvių literatūra» («Нова литовська література», т. 1, 1936), «Pirmoji lietuviška knyga» («Перша литовська книжка», 1948), кн. критики «Literatūros etiudai» («Літературні етюди», 1937; усі — Каунас) тощо. Пере­клав окремі вірші Т. Шевченка, П. Тичини, М. Рильського. Низку творів М.-П. українською мовою пере­клали М. Рильський, Г. Донець, Д. Чередниченко, Н. Непорожня.

Завантажити статтю