Микитюк Іван Васильович
МИКИТЮ́К Іван Васильович (05. 07. 1948, с. Задубрівці Снятин. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — скульптор. Заслужений діяч мистецтв України (2001). Професор (2002). Член НСХУ (1988). Премія Міжнар. бієнале «Імпреза» (Івано-Франківськ, 1989). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1978; викл. Д. Довбошинський, Д. Крвавич, З. Флінта). Відтоді працює у ньому (нині АМ): від 2002 — професор кафедри скульптури. Учасник обл., всеукр., міжнар. мистецьких виставок і пленерів від 1976. Персон. — у Львові (1998, 2003, 2008). Уникнув руйнів. впливу рад. ідеол. системи, не визнавав догматів у виборі тематики, відкидав монументалізацію форм, стандартні «рецепти» у композиц. схемах, фальшиву героїзацію «типових» образів. М. приваблювала скульптурна площина малих форм, жанр. композиції, нац. тематика, формал. експерименти, емоції і витончені психол. нюанси люд. натури. Не ідеалізуючи образів, надає їм яскравої індивідуал. характеристики, прагнучи за зовн. простотою, деформацією облич, досягти внутр. духов. краси, втілення нар. мудрості. Водночас професійно володіє традиц. реаліст. школою, що реалізована в увічненні видат. постатей, істор. подій. Використовує камінь, бронзу, гальванопластику, дерево, чо-рнодимлену кераміку. Автор ст. «Мистецька спадщина УСС (1914–1920 рр.)» // «Вісник Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва» (1993, вип. 4), «Лев Ґец: творчий громадянський шлях» // «Мистецтвознавчий автограф» (Л., 2016, вип. 11).
Додаткові відомості
- Основні твори
- станк. скульптури — «М. Коперник» (1986), «Сільський філософ» (1988), «Ю. Федькович» (1989), «Гетьман» (1991), «Мудрець» (1993), «Володар гір» (1998), «Блудний син» (2000), «Бунт», «Карпатський мотив» (обидва — 2001), «Старець» (2008), «Протест», «Мойсей», «Подорож фігури» (усі — 2010), «Січовий стрілець» (2011), «Чекають матері синів», «В. ван Ґог» (обидва — 2012), «І. Миколайчук» (2013), «Господар Карпат» (2015); па-м’ятник Т. Шевченку (Будапешт, 2007); мемор. дошка М. Колессі (Львів, 2014), Андрею Шептицькому (Київ, 2015).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
