Миколаївка

МИКОЛА́ЇВКА  — село Новомосковського району Дніпропетровської області. Микол. сільс. раді підпорядк. села Дніпрельстан, Королівка та Нове. М. знаходиться на р. Губиниха (притока Кільчені, бас. Дніпра), на межі з Магдалинів. р-ном Дніпроп. обл., за 44 км від обл. центру, 18 км від райцентру та 10 км від залізнич. ст. Губиниха. Площа 4,06 км². За переписом насел. 2001, у М. мешкали 3324 особи; станом на 2017 — 3217 осіб; переважно українці. Засн. у 1-й пол. 19 ст. 1823 зведено дерев’яну церкву св. Миколая (на поч. 20 ст. згоріла), звідси й назва села. Згодом споруджено дерев’яну Покров. церкву (1936 розібрали за наказом парт. кер-ва). Сюди переселяли селян з навколиш. хуторів, а також з поселень Павлогр. пов. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр Новомоск. пов. Катеринослав. губ. 1859 у М. проживали бл. 3 тис. осіб. 1862 відкрито церк.-парафіял. школу, 1875 — однокласне земське училище. 1886 було 708 дворів (наприкінці 19 ст. — 750), мешкали 5108 осіб, працювали 8 лавок, відбувалися 2 ярмарки на рік (торгували пшеницею, худобою, кустар. виробами). За Всерос. переписом насел. 1897, у М. мешкали 6937; станом на 1902 — 10 150 осіб. Землі на тер. села та в його околицях належали князям Урусовим, поміщикам Канкринам та Родзянкам. 1913 функціонували двокласне міністер. училище, 4 одноклас. земс. школи і церк.-парафіял. школа. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Дніпроп. округи; від 1932 — Дніпроп. обл.; від 1923 — Новомоск. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 27 вересня 1941 до 22 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяла микол. партизан. група під керівництвом дир. Житомир. с.-г. інституту С. Філоненка, який загинув. Нацисти вбили 134 жит. села. 1968 проживали понад 4 тис. осіб. За досягнення у с. госп-ві були удостоєні звання Героя Соц. Праці: М. Бродянко, І. Гунько, Г. Дерев’янко, Н. Зеленська, Н. Зубаненко, Г. Карноза, М. Кухар, Н. Кухар, М. Куца, Г. Лисогоря, І. Несмашний, І. Плоха, Н. Рудницька, Г. Сухіна, Г. Хорішко, О. В. Щербина, О. Р. Щербина, М. Явір. Нині в М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Нещодавно почали відроджувати унікал. микол. розпис, що виник у М. і був поширений у селах Новомосковщини до кін. 1930-х рр. На відміну від петриків. художників, які використовують чорний чи білий фон, у микол. майстрів тло зелене (за нар. поясненням, як ліси Присамар’я). Осн. кольори: зелений, червоний, жовтий. Серед особливостей микол. розпису — плоске писання, малюнок накладається на малюнок, колір на колір; барвисті квіти, соковиті ягоди, листя й галузки наносять впевненими, розмашистими мазками. У кожному елементі малюнка — певний символ. Здавна майстри найбільше оздоблювали дерев’яні скрині місц. виробництва, а також домашні меблі та посуд. Через М. проходив чумац. шлях, тому про микол. розпис знали далеко за ме­жами Катеринослав. губ. Нині микол. розписом займаються новомоск. майстри Н. Явір (від 2004 очолює гурток нар. умільців «Самара»), Т. Кравченко (обидві — чл. НСМНМУ), П. Журавель та його донька А. Лагода. Діє Свято-Микол. парафія УПЦ МП. Встановлено меморіал воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — брати-філологи Василь (дійс. чл. НТШ; див. Василь Чапленко) та Іван Чаплі; фахівець у галузі с. господарства А. Хорішко; графік, живописець, поет Ф. Клименко, живописці П. Несвітайло-Шакало (обидва — нар. художники України), В. Філоненко, скульптор В. Шкуропат; архітектор Г. Крутенко; Герой Радянського Союзу Ю. Кривошеєв (побл. школи встановлено погруддя), повний кавалер ордена Слави І. Христюк.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю