МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ НЕПОРО́ТІВСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р «ГА́ЛИЦЯ» УПЦ МП Знаходиться у пн. частині с. Галиця Сокирян. р-ну Чернів. обл. на скелястому правому березі Дністровського водо­сховища (120 м над його рівнем), поруч із тер. «Хотинський» Національного природного парку. Перші монахи зʼявилися у місц. печерах у 11 ст. Ймовірно, до заснува­н­ня монастиря був причетний Антоній Печерський. На думку археолога Б. Тимощука, його інтенсив. роз­виток від серед. 12 ст. повʼязаний з роз­ташува­н­ням поруч давньоруського городища Кучелмин. Обживаючи нову обитель, ченці обробляли гроти та доповнювали печер. комплекс штуч. скел. приміще­н­нями (нині загалом є понад 20 природ., штуч. і змішаних за походже­н­ням порожнин). Через деякий час городище занепало, але в окрузі зʼявилися інші поселе­н­ня, зокрема Непоротове (перша письм. згадка — 1447) і Галиця. Після захопле­н­ня Галицько-­Волин. держави Польс. коро­лівством (1349) та входже­н­ня Шипин. землі до складу Молдав. воєводства (1367) у монастирі зʼявилося багато ченців з Галичини, від­тоді він став ві­домий як Галиц. скит. На­прикінці 18 ст. знищений яничарами. 1801 ієромонах Антоній з 3-ма ченцями спробував від­родити святиню, однак йому це не вдалося, 1809 монастир закрито. 1904–05 приміще­н­ня обителі поновлено, але заселе­н­ня ченців не від­булося (спочатку від­кладено, згодом завадила 1-а світова вій­на). 1928 благослове­н­ня на керівництво обите­л­лю отримав ієромонах зі скел. монастиря «Сахарна» (нині Молдова) Протерій (Писаренко). Він звик проживати в таких умовах, тому, не­зважаючи на похилий вік, почав активно роз­будовувати Галиц. скит. Згуртовані навколо нього кілька ченців організували роботу від­повід­но до монастир. статуту. З огляду на це, обитель стала обʼєктом уваги великої кількості паломників, навіть з-за меж краю. 1929 повністю від­новлено роботу храму, від­ремонтовано келії, куплено 5 га землі та 1 га лісу. Проживало бл. 15 ченців і кілька послушників. За свідче­н­ням очевидців, після остаточ. встановле­н­ня рад. влади 1944 більшість насельників роз­стріляно, 1948 монастир повністю занепав. На поч. 1950-х рр. Галиц. скит належав до Хрещатицького Свято-Іоан­но-Богословського чоловічого монастиря, але так і не був від­новлений. Монастир. церква певний час діяла як парафіял., згодом її закрили. На поч. 1999 ієромонах Амвросій (Доник) з 3-ма ченцями Хрещатиц. Свято-Іоан­но-Богослов. чол. монастиря УПЦ МП роз­почав від­новле­н­ня обителі. У на­ступні роки від­будовано Микол. церкву, зведено храм преподоб. Антонія Великого (2003), келії, трапезну, госп. споруди, невеликий корпус, проведено електрику. Крім того, братія організувала монастир. по­двірʼя на тер. Чернів. міської лікарні № 3, де звела церкву св. Пантелеймона (2011).