Миколаївський непоротівський чоловічий монастир Галиця
Визначення і загальна характеристика
МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ НЕПОРО́ТІВСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р «ГА́ЛИЦЯ» УПЦ МП Знаходиться у пн. частині с. Галиця Сокирян. р-ну Чернів. обл. на скелястому правому березі Дністровського водосховища (120 м над його рівнем), поруч із тер. «Хотинський» Національного природного парку. Перші монахи з’явилися у місц. печерах у 11 ст. Ймовірно, до заснування монастиря був причетний Антоній Печерський. На думку археолога Б. Тимощука, його інтенсив. розвиток від серед. 12 ст. пов’язаний з розташуванням поруч давньоруського городища Кучелмин. Обживаючи нову обитель, ченці обробляли гроти та доповнювали печер. комплекс штуч. скел. приміщеннями (нині загалом є понад 20 природ., штуч. і змішаних за походженням порожнин). Через деякий час городище занепало, але в окрузі з’явилися інші поселення, зокрема Непоротове (перша письм. згадка — 1447) і Галиця. Після захоплення Галицько-Волин. держави Польс. королівством (1349) та входження Шипин. землі до складу Молдав. воєводства (1367) у монастирі з’явилося багато ченців з Галичини, відтоді він став відомий як Галиц. скит. Наприкінці 18 ст. знищений яничарами. 1801 ієромонах Антоній з 3-ма ченцями спробував відродити святиню, однак йому це не вдалося, 1809 монастир закрито. 1904–05 приміщення обителі поновлено, але заселення ченців не відбулося (спочатку відкладено, згодом завадила 1-а світова війна). 1928 благословення на керівництво обителлю отримав ієромонах зі скел. монастиря «Сахарна» (нині Молдова) Протерій (Писаренко). Він звик проживати в таких умовах, тому, незважаючи на похилий вік, почав активно розбудовувати Галиц. скит. Згуртовані навколо нього кілька ченців організували роботу відповідно до монастир. статуту. З огляду на це, обитель стала об’єктом уваги великої кількості паломників, навіть з-за меж краю. 1929 повністю відновлено роботу храму, відремонтовано келії, куплено 5 га землі та 1 га лісу. Проживало бл. 15 ченців і кілька послушників. За свідченням очевидців, після остаточ. встановлення рад. влади 1944 більшість насельників розстріляно, 1948 монастир повністю занепав. На поч. 1950-х рр. Галиц. скит належав до Хрещатицького Свято-Іоанно-Богословського чоловічого монастиря, але так і не був відновлений. Монастир. церква певний час діяла як парафіял., згодом її закрили. На поч. 1999 ієромонах Амвросій (Доник) з 3-ма ченцями Хрещатиц. Свято-Іоанно-Богослов. чол. монастиря УПЦ МП розпочав відновлення обителі. У наступні роки відбудовано Микол. церкву, зведено храм преподоб. Антонія Великого (2003), келії, трапезну, госп. споруди, невеликий корпус, проведено електрику. Крім того, братія організувала монастир. подвір’я на тер. Чернів. міської лікарні № 3, де звела церкву св. Пантелеймона (2011).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Святині 
