Миколаївський річковий порт
Визначення і загальна характеристика
МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ РІЧКОВИ́Й ПОРТ — підприємство галузі річкового транспорту. Розташ. на лівому березі Південного Бугу в Миколаєві, за 40 км угору за течією від місця впадання річки в Дніпровський лиман. Засн. 1882 як пристань, що обслуговувала Рос. акц. пароплавне товариство, у віданні якого були пасажир. судна, а також вантажні, які перевозили зерно, граніт, торф. 1963 пристань перейм. на М. р. п. Осн. будівництво порту здійснено 1965–69. Від 1993 — АТ, від 2000 — дочірнє підприємство, від 2012 — філія Акц. судноплав. компанії «Укррічфлот». Заг. пл. тер. — 51,07 га, площа внутр. акваторії — 26 га. У структурі — вантаж. р-н із 7-ма вантаж. причалами довж. 940 м, склад. майданчики (пл. 46,6 тис. м2), закриті склад. приміщення. 2011 побудовано та введено в експлуатацію зерн. комплекс, на якому здійснюють прийом та переробку зерн. вантажів із залізнич. потягів й автотранспорту, зберігання в критому складі та відвантаження на водний транспорт. Також порт надає послуги з перевантаження вантажів плавучими кранами в мор. умовах на зовн. рейдах мор. портів. Навігація в порту триває упродовж року. Обслуговує вантажні судна довж. до 140 м та осадкою до 5,5 м біля причалу, а також великотоннажні судна з осадкою до 8,5 м на рейді за допомогою плавучих кранів. Спеціалізується на переробці ген. і навалоч. вантажів — чорних металів, труб, залізоруд. сировини, феросплавів, руди, глини, лісоматеріалів, хім. добрив, вугілля, коксу, металобрухту, зерна, насіння тощо. Проектна потуж. порту — до 5 млн т вантажів на рік. Для їхньої переробки працюють 7 плавучих і 11 портал. кранів вантажопідйомністю до 16 т, трактори, авто- та електронавантажувачі. Має влас. буксир. флот і несамохідні баржі для одночас. накопичення вантажу заг. ємністю 20 тис. т та розгалуж. залізничну гілку. Кількість працівників (2018) — понад 250 осіб. Директор — В. Сербінов (від 2003).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
