Микуличин
Визначення і загальна характеристика
МИКУ́ЛИЧИН — село Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Знаходиться в долині р. Прут (бас. Дунаю), за 71 км від обл. центру, за 18 км від м. Яремче та за 26 км від турист. комплексу «Буковель». Площа 22,54 км2. За переписом насел. 2001, у М. мешкала 4961 особа; станом на 2016 — 5310 осіб; переважно українці. Залізнична станція. Проходить автошлях Мукачеве (Закарп. обл.)– Львів. Перепад висот знаходиться в межах 570–1476 м на Пд. сільс. ради, схили хребтів інтенсивно розчленовані, часто безлісні, покриті камʼя-ними осипами, розсипами. На схилах гірських масивів бере початок та протікає велика кількість струмків і рік — приток Пруту, найбільша з них — р. Прутець Чемигівський. Обʼєкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення — Пожератульський орнітологічний заказник (207,5 га), урочище Тарниці (60 га); місц. значення — заказник Копчин (422 га; обидва — ботан.), заповідні урочища Левущик, Гиджак та Пересліп. За легендою, назва насел. пункту походить від імені боярина Микули, який загинув у бою в цій місцевості. У писем. джерелах М. згадано під 1412. Перші дані про кількість насел. М. та всіх його великих присілків відносять до 17 ст. Тоді тут було 86 будинків, проживали 473 особи. 1781 насел. становило 775 осіб (763 українці та 12 євреїв), 1900 — 4306 осіб (3429 українців, 268 поляків та 608 євреїв). 1880 у М. було 75 155 моргів землі, з них 366 — рілля, 5089 — луки, 25 — городи, 8418 — пасовища, 5322 — полонини, 54 279 — ліси. Селяни займалися переважно тваринництвом. В околицях М. у 1740-х рр. діяли опришків. загони О. Довбуша. Після 1-го поділу Польщі 1772 відійшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1825 розпочато будівництво шосей. дороги через М. У 19 ст. у селі діяли гута і тартак (2 пилорами, 2 річк. пилки та циркулярка). 1900–04 зведено будівлю залізнич. станції. 1901 Львів. товариство «Народна гостинниця» орендувало в о. Т. Галайчука 2-поверх. віллу побл. залізнич. вокзалу й відкрило в М. готель. У ньому відпочивали письменники В. Стефаник та Б. Лепкий. 1875 у М. гостював громад.-політ. діяч, публіцист М. Драгоманов (див. Драгоманови), 1890 — англ. письменниця М.-М. Дові, про що згадала в подорож. кн. «A Girl in the Carpa-thians» («Дівчина в Карпатах», 1891), у 1912 — майбут. цісар Австро-Угорщини Карл І з дружиною, для яких було влаштовано полювання на глухарів. На поч. 20 ст. у селі відкрито крамницю худож. виробів нар. майстрів, оскільки М. здавна був осередком виготовлення різьблених та інкрустов. столів. Серед майстрів — П. Сорохманюк, М. Зазульчак, Я. Тефледжук, Д. Вередюк, М. Стефанюк. У 1-й пол. 20 ст. у М. діяли організації «Просвіта», «Січ», згодом — «Луг», відкрито банк «Чорногора» і госп.-торг. товариство «Гуцульська спілка». 1927 з ініціативи митрополита Андрея Шептицького в М. зведено осн. будинок монастиря Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, монахині якого безкоштовно проводили реліг. дошкіл. виховання дітей. Перші письм. згадки про сільську церкву датують 1700. Деревʼяну церкву, що знаходилася на цвинтарі, у 1760-х рр. зруйнував буревій. Буд-во нової деревʼяної церкви Святої Трійці за проектом арх. Я. Чайковецького завершено 1868. Розпис іконостаса виконав К. Устиянович. Після повені 1911 її дах покрили бляхою, дзвіницю — ґонтом. 1929 деревʼяні хрести на банях храму замінено на металеві. Під час 2-ї світової війни нацисти вивезли 4 срібні церк. дзвони (найбільший важив 5 т), нині у церкві є 5 дзвонів (вага найбільшого — 6 ц). 2002 споруджено нову дзвіницю. Нині церква Святої Трійці та її дзвіниця — памʼятка архітектури нац. значення. На поч. 2000-х рр. у присілку Полумистий зведено церкву Вознесіння Господнього. Обидва храми перебувають у користуванні громади УГКЦ. У М. — заг.-осв. школа, спеціалізов. школа-інтернат, міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, дитсадок; клуб, будинок товариства «Просвіта», б-ка; мед. амбулаторія, фельдшер.-акушер. пункт; 7 готелів; 2 бази відпочинку та оздоровчі табори. Побл. села експлуатують Микуличинське нафтове родовище. Діють 7 приват. підприємств з первин. обробки деревини. Знаходяться Поляниц. і Микуличин. лісництва, Ямнян. і Підліснів. (також селекц. пункт) природоохоронні н.-д. відділ. та ремонтно-будівел. дільниця Карпатського національного природного парку. Встановлено памʼятники Т. Шевченку та польс. королеві Ядвізі. Серед відомих уродженців — економіст, дійс. чл. УВУ М. Домашевський (на будівлі б-ки відкрито мемор. дошку), геодезист В. Войтан, польс. географ, метеоролог В. Мидович. У М. мешкали письменниця Ірина Вільде, військовик УГА Г. Голинський-Гурбич.
Літ.: Яремчук В. П. та ін. Микуличин. Брошнів, 2002; Боберський Ю. Сліди на плаях. Коломия, 2007; Флис С. Гуцульський дивосвіт. Ів.-Ф., 2015.
П. Ю. Жіляк
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
