Микуличин

МИКУ́ЛИЧИН  — село Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Знаходиться в долині р. Прут (бас. Дунаю), за 71 км від обл. центру, за 18 км від м. Яремче та за 26 км від турист. комплексу «Буковель». Площа 22,54 км². За переписом насел. 2001, у М. мешкала 4961 особа; станом на 2016 — 5310 осіб; переважно українці. Залізнична станція. Проходить автошлях Мукачеве (Закарп. обл.)– Львів. Перепад висот знаходиться в межах 570–1476 м на Пд. сільс. ради, схили хребтів інтенсивно розчленовані, часто безлісні, покриті кам’я-ними осипами, розсипами. На схилах гірських масивів бере початок та протікає велика кількість струмків і рік — приток Пруту, найбільша з них — р. Прутець Чемигівський. Об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення — Пожератульський орнітологічний заказник (207,5 га), урочище Тарниці (60 га); місц. значення — заказник Копчин (422 га; обидва — ботан.), заповідні урочища Левущик, Гиджак та Пересліп. За легендою, назва насел. пункту походить від імені боярина Микули, який загинув у бою в цій місцевості. У писем. джерелах М. згадано під 1412. Перші дані про кількість насел. М. та всіх його великих присілків відносять до 17 ст. Тоді тут було 86 будинків, проживали 473 особи. 1781 насел. становило 775 осіб (763 українці та 12 євреїв), 1900 — 4306 осіб (3429 українців, 268 поляків та 608 євреїв). 1880 у М. було 75 155 моргів землі, з них 366 — рілля, 5089 — луки, 25 — городи, 8418 — пасовища, 5322 — полонини, 54 279 — ліси. Селяни займалися переважно тваринництвом. В околицях М. у 1740-х рр. діяли опришків. загони О. Довбуша. Після 1-го поділу Польщі 1772 відійшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1825 розпочато будівництво шосей. дороги через М. У 19 ст. у селі діяли гута і тартак (2 пилорами, 2 річк. пилки та циркулярка). 1900–04 зведено будівлю залізнич. станції. 1901 Львів. товариство «Народна гостинниця» орендувало в о. Т. Галайчука 2-поверх. віллу побл. залізнич. вокзалу й відкрило в М. готель. У ньому відпочивали письменники В. Стефаник та Б. Лепкий. 1875 у М. гостював громад.-політ. діяч, публіцист М. Драгоманов (див. Драгоманови), 1890 — англ. письменниця М.-М. Дові, про що згадала в подорож. кн. «A Girl in the Carpa-thians» («Дівчина в Карпатах», 1891), у 1912 — майбут. цісар Австро-Угорщини Карл І з дружиною, для яких було влаштовано полювання на глухарів. На поч. 20 ст. у селі відкрито крамницю худож. виробів нар. майстрів, оскільки М. здавна був осередком виготовлення різьблених та інкрустов. столів. Серед майстрів — П. Сорохманюк, М. Зазульчак, Я. Тефледжук, Д. Вередюк, М. Стефанюк. У 1-й пол. 20 ст. у М. діяли організації «Просвіта», «Січ», згодом — «Луг», відкрито банк «Чорногора» і госп.-торг. товариство «Гуцульська спілка». 1927 з ініціативи митрополита Андрея Шептицького в М. зведено осн. будинок монастиря Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, монахині якого безкоштовно проводили реліг. дошкіл. виховання дітей. Перші письм. згадки про сільську церкву датують 1700. Дерев’яну церкву, що знаходилася на цвинтарі, у 1760-х рр. зруйнував буревій. Буд-во нової дерев’яної церкви Святої Трійці за проектом арх. Я. Чайковецького завершено 1868. Розпис іконостаса виконав К. Устиянович. Після повені 1911 її дах покрили бляхою, дзвіницю — ґонтом. 1929 дерев’яні хрести на банях храму замінено на металеві. Під час 2-ї світової вій­ни нацисти вивезли 4 срібні церк. дзвони (найбільший важив 5 т), нині у церкві є 5 дзвонів (вага найбільшого — 6 ц). 2002 споруджено нову дзвіницю. Нині церква Святої Трійці та її дзвіниця — пам’ятка архітектури нац. значення. На поч. 2000-х рр. у присілку Полумистий зведено церкву Вознесіння Господнього. Обидва храми перебувають у корис­туванні громади УГКЦ. У М. — заг.-осв. школа, спеціалізов. школа-інтернат, міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, дитсадок; клуб, будинок товариства «Просвіта», б-ка; мед. амбулаторія, фельдшер.-акушер. пункт; 7 готелів; 2 бази відпочинку та оздоровчі табори. Побл. села експлуатують Микуличинське нафтове родовище. Діють 7 приват. підприємств з первин. обробки деревини. Знаходяться Поляниц. і Микуличин. лісництва, Ямнян. і Підліснів. (також селекц. пункт) природоохоронні н.-д. відділ. та ремонтно-будівел. дільниця Карпатського національного природного парку. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку та польс. королеві Ядвізі. Серед відомих уродженців — економіст, дійс. чл. УВУ М. Домашевський (на будівлі б-ки відкрито мемор. дошку), геодезист В. Войтан, польс. географ, метеоролог В. Мидович. У М. мешкали письменниця Ірина Вільде, військовик УГА Г. Голинський-Гурбич.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю