Мироненко Микола Терентійович
МИРО́НЕНКО Микола Терентійович (09. 03. 1946, м. Бердянськ Запоріз. обл.) — художник-монументаліст, живописець. Член НСХУ (1977). Закін. Дніпроп. художнє училище (нині Дніпро, 1967; викл. О. Куко, Г. Чернявський), Ленінгр. вище худож.-пром. училище (нині С.-Петербург, РФ, 1972). Відтоді працював у містах Братськ та Іркутськ (РФ), від 1981 — у Бердянську. Учасник всеукр., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок і пленерів від 1976. Персон. — у Бердянську (1986, 1996, 2000, 2008), Запоріжжі (2006, 2011). Тема запороз. козацтва широко втілена в монум. і станк. творах. Деякі роботи зберігаються у Бердян. і Запоріз. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- розписи інтер’єрів — ресторану «Донбас» (м. Стаханов, нині Кадіївка Луган. обл., 1981), Музею історії міста Києва (1983); мозаїчне панно у Палаці піонерів (1978); вітраж у кінотеатрі «Аврора» (1979); рельєф із мозаїкою у літньому таборі (1986); скульптурні композиції — «Сантехнік» (1990; 2002), «Діти лейтенанта Шмідта» (2002), «Дачники» (2005), «Жаба» (2006); пам’ятники — Бичку-годувальнику (2001), постраждалим на ЧАЕС (2006), осетру (2011; усі — м. Бердянськ); проект пам’ятника Т. Шев-ченку (2015); живопис — «Амазонки» (1980), «Пляшки» (1982), «Вітер хмари розганяє» (1985), «Капелюх» (1997), «Футболісти» (2011); графіка — «Хмари», «Колесо фортуни», «Коли дерева були великими», «Мілітаристи» (усі — 2011), «Весна» (2015).