Криворізький завод гірничого обладнання
КРИВОРІ́ЗЬКИЙ ЗАВО́Д ГІРНИ́ЧОГО ОБЛА́ДНАННЯ — підприємство чорної металургії. Засн. 1960 у м. Кривий Ріг Дніпроп. обл. на базі центр. мех. майстерень, які від 1955 здійснювали ремонт гірн.-збагачув. обладнання та забезпечували підприємства галузі марганц. литвом, деталями з мех. обробленням тощо. 1961 у механоскладал. цеху № 1 уведено в дію перші 13 верстатів. 1962 виплавлено перший чавун, а загалом протягом цього року випущено продукції на суму 2,3 млн крб. 1973 проектна вироб. потуж. підприємства становила 33 617 т сталевого литва і 4523 т поковок та штамповок. З-д першим в Україні освоїв технологію коніч. литва. У структурі — 19 цехів та 23 служби. Найважливішою технол. ланкою виробництва є металург. комплекс із замкненим циклом — від виплавки (понад 40 марок сталей і сплавів) до отримання готових литих деталей, поковок і штамповок. До його складу входять фасонно-ливар., термооброб., ковал.-пресовий, модельний і копровий цехи. Фасонно-ливар. цех оснащено сталеплавил. електродуговими та індукцій. печами, комплексно-механізов. формувал. лініями. Термооброб. цех обладнано печами із подами пл. 22–48 м2, що дозволяє виконувати всі види терміч. обробки відливок. Вироби для ливар. цехів проектують фахівці модел. цеху. Устаткування ковал.-прес. цеху дозволяє виготовляти поковки із зливків масою до 20 т. Три механоскладал. цехи, цех металоконструкцій та інструм. цех складають основу механоскладал. виробництва. Нині на заводі запроваджено комплекс технол. процесів, що розпочинається із підготовки шихтових та формувал. матеріалів і завершується отриманням готового литва, поковок, штамповок, складанням деталей у вузли, механізми і машини. Діє центр. лаб., що аналізує хім. склад усіх марок сталей та сплавів, неметал. матеріалів, а також контролює макро- і мікроструктуру, перевіряє мех. властивості, зокрема скритих дефектів у деталях і зварних швах тощо. Має турист. базу «Перлина» на Карачунів. водосховищі. Кількість працівників — бл. 3 тис. осіб (2013). Перший дир. — В. Іванаєвський (1960–72), від 2010 — М. Булатецький.