Мельничук Станіслав Тимофійович
МЕЛЬНИЧУ́К Станіслав Тимофійович (19. 01. 1940, с. Жорнище Іллінец. р-ну Вінн. обл. — 13. 09. 2022, м. Мюнстер, Німеччина) — скульптор. Член НСХУ (1978). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1966; викл. Д. Крвавич, М. Курилич, М. Чалий). Відтоді працював у Львові: викл., 1967 — засн. і завідувач відділу худож. металу училища приклад. мистецтва; від 1970 — в АМ: викл. каф. проектування інтерʼєрів і обладнання, 1974–79 — декан факультету інтерʼєру та обладнання, водночас від 1978 — викладач кафедри скульптури, від 2005 — професор кафедри монум.-декор. скульптури. Учасник обл., всеукр., міжнародних художніх виставок від 1963. Персон. — у Львові (2000). Автор понад 200 пластич. композицій. Освоївши реаліст. школу, М. вдається до модифіков., метафор. прийомів, стилізації алегорій, що надають творам образ., психол. виразності. Темат. діапазон творчості — козацтво, звитяги в обороні рідної землі у 20 ст., праця хлібороба, робітника, вченого. Осн. матеріали — дерево, склоцемент, бетон, мідь, бронза, алюміній, чавун, мармур, граніт. Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Нац. музеї у Львові, Держ. істор.-культур. заповіднику «Нагуєвичі» (Львів. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптурні композиції — «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була» (1963), «На обпаленій війною ниві», «Вільний козак» (обидві — 1984), «Перша книжка рідною мовою» (1987), «Дніпро і Дністер», «Сон» (обидві — 1989), «Незгода» (1994), «Материнська душа» (1999), «І. Богун» (2000); портрети — «О. Алексакіс» (1982), «М. Попудренко» (1985), «Вікуська» (2009); парк. скульптура «Хлопчик із дельфіном» (1986); пам’ятні знаки — воїнам (смт Ратне Волин. обл., 1990), загиблим односельчанам (1982, с. Добряни Стрий. р-ну); пам’ятник Т. Шевченку (1992, с. Ямпіль Пустомитів. р-ну; обидва — Львів. обл.).
Фотоілюстрації
Людина 