Кисельов Володимир Леонтійович
Визначення і загальна характеристика
КИСЕЛЬО́В Володимир Леонтійович
(03. 05. 1922, Київ — 26. 02. 1995, там само) — прозаїк. Батько Леоніда і Сергія Кисельових. Член СПУ (1955). Премія ім. М. Трублаїні (1989). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Навч. у Київ. театр. інституті (до 1941), закін. Грознен. піхотно-десантне училище (РФ). Працював у г. «На будові газопроводу», «Радянська Україна», гол. ред. щорічника «Наука і культура» (Київ, 1966–68). Завідував укр. корпунктом «Литературной газеты» (1960-і рр.). Дебютував 1945 нарисами. Писав спочатку рос., згодом укр. мовами. Автор повістей «Великі турботи» (1954), «Помилки Юрка Басаврюка» (1990); зб. нарисів «У доброму гуморі» (1958); романів «Людина може» (1960), «Злодії у хаті» (1963; 1966), «Дівчинка і птахоліт» (1966; перекладено десятками мов; Міжнародна премія «Молодь атом. віку», Прага, 1968; екранізов. під назвою «Перехідний вік», 1968, сценарій О. Хмелика); «Любов і картопля» (1982); «Тільки для дівчат» (1986); дилогії «Веселий Роман» (1970), «Роман шукає» (1984, у співавт. із М. Білкуном); фантаст. оповідань. У творчості схилявся до лірич. та публіцист. відступів, неочікуваних сюжет. поворотів, лаконізму. Усі зазначені книги опубл. у Києві.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
