Кисельов Володимир Леонтійович

Визначення і загальна характеристика

КИСЕЛЬО́В Володимир Леонті­йович (03. 05. 1922, Київ — 26. 02. 1995, там само) — прозаїк. Батько Леоніда і Сергія Кисельових. Член СПУ (1955). Премія ім. М. Трублаїні (1989). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Навч. у Київ. театр. ін­ституті (до 1941), закін. Грознен. піхотно-десантне училище (РФ). Працював у г. «На будові газо­проводу», «Радянська Україна», гол. ред. щорічника «Наука і культура» (Київ, 1966–68). Завідував укр. корпунктом «Литературной газеты» (1960-і рр.). Дебютував 1945 нарисами. Писав спочатку рос., згодом укр. мовами. Автор повістей «Великі турботи» (1954), «Помилки Юрка Басаврюка» (1990); зб. нарисів «У доброму гуморі» (1958); романів «Людина може» (1960), «Злодії у хаті» (1963; 1966), «Дівчинка і птахоліт» (1966; пере­кладено десятками мов; Між­народна премія «Молодь атом. віку», Прага, 1968; екранізов. під на­звою «Пере­хідний вік», 1968, сценарій О. Хмелика); «Любов і картопля» (1982); «Тільки для дівчат» (1986); дилогії «Веселий Роман» (1970), «Роман шукає» (1984, у спів­авт. із М. Білкуном); фантаст. оповідань. У творчості схилявся до лірич. та публіцист. від­ступів, неочікуваних сюжет. поворотів, лаконізму. Усі за­значені книги опубл. у Києві.

Літ.: Слабошпицький М. Загадки і роз­гадки пере­хідного віку // Наука і культура. Україна. К., 1984. Вип. 8; Ольшевський В. Від­повід­ати за того, хто поруч // ЛУ. 1987, 28 трав.; Шевченко А. «Треба Вкраїни»: Батько й син Кисельови. К., 2007.

А. Я. Шевченко

Завантажити статтю