Межигірці
Визначення і загальна характеристика
МЕЖИГІ́РЦІ — село Галицького району Івано-Франківської області. Знаходиться на р. Бибелька (притока Дністра), за 6 км від райцентру. Навколишня місцевість дуже горбиста. На пагорбі Камінь — однойм. ботан. заказник місц. значення (10,5 га; рідкісні степ. і лучні угруповання на крейд., вапняк. і девон. пісковиках). На тер. Межигорец. сільс. ради — частина Галицького національного природного парку. Пл. М. 10,8 км2. За переписом насел. 2001, проживали 638 осіб; станом на 2017 — 610 осіб; переважно українці. В урочищі Скала, за 0,5 км на Пд. Сх. від М., на пд. схилі мисоподіб. пагорба — скел. монастир 12–13 ст. (пам’ятка археології нац. значення). Монастир. оборонні укріплення з бл. 5-ма вежами містилися на тер. розмірами 20 х 30 м; з одного боку їх захищала прямовисна скеляста круча, з протилеж. — кам’яниста гряда. У скалі збереглися отвори, що утримували дерев’яні балки для перекриття. Речові артефакти: кераміка, підсвічник, монета 1663. В урочищі Верстова досліджено поселення доби палеоліту (1975, М. Клапчук; 1984–87, Л. Кулаковська; знайдено тисячі фрагментів крем’яних виробів, багато великих кісток тварин, зокрема й щелепу молодого мамонта, обстежено житла та госп. ями), на присадиб. ділянці місц. жит. — поселення епохи бронзи (1995, виявлено бронз. сокиру з оригін. клинами у провушині), в урочищі Замчисько — залишки оборон. укріплень 16–17 ст. (1994, Б. Томенчук, П. Зіньковський; розкопано фундаменти госп. споруди; серед знахідок — керам. люлька, уламок кахлі, черепки посуду). В урочищі Дубина є давній курган, відомий від поч. 20 ст. М. уперше згадуються 1431 у грамоті польс. короля Владислава ІІ Яґайла. Відтоді поселення належало шляхтичу Янові з Конєцполя, 1466–1939 — катол. архієпископам. У давнину тут був дерев’яний замок. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у межах кордонів Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1864 відкрито нар. школу. 1895 зведено дерев’яну церкву св. Параскеви (нині належить громаді УГКЦ). Під час 1-ї світової війни побл. М. точилися кровопролитні бої. Від листопада 1918 до травня 1919 — під владою ЗУНР. 1919–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. До 1-ї світової війни та у 1920– 30-х рр. у М. функціонувала низка укр. громад. т-в, зокрема 1902 засн. читальню товариства «Просвіта», 1932 — товариство «Сокіл». Від 3 липня 1941 до 3 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. У М. було понад 10 повстан. криївок. Понад 30 жит. за участь в оунів. русі засудили до різних строків ув’язнення. Нині у М. — заг.-осв. школа; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Встановлено погруддя Т. Шевченка, пам’ятник воякам УПА, пам’ятний знак на честь 565-річчя села та 5-ї річниці проголошення незалежності України. Серед видат. уродженців — громад.-церк. діячі С. Городецький і К. Сосенко.