Межиріч
Визначення і загальна характеристика
МЕЖИ́РІЧ — село Павлоградського району Дніпропетровської області. 2017 з Межиріц. (с-ще Новоселівське та села Домаха, Оженківка, Червона Нива і Дачне, що до 2016 мало назву Котовець), Булахів. (села Булахівка, Червона Долина) та Карабинів. (с-ще Мінеральні Води, села Карабинівка, Лиманське, Новоолександрівське) сільс. рад утвор. Межиріц. обʼєднану територіал. громаду (279,3 км2, 7102 особи). М. знаходиться на лівому березі р. Вовча (за 8 км на Пн. Зх. впадає в Самару, внаслідок чого утворилося межиріччя; на правому березі — м. Павлоград), за 70 км від обл. центру, за 3 км від Межиріц. розʼїзду та за 1,5 км від платформи 121-й кілометр Придніпров. залізниці. Побл. села — ландшафтні заказники Межиріччя (заг.-держ. значення) та урочище Могила Баба (місц.; 625,7 га, охорон. статус від 2009). Площа 3,95 км2. За переписом насел. 2001, проживали 4174 особи; станом на 2017 — 4012 осіб; переважно українці. Побл. М. проходить автомобіл. шлях Дніпро–Донецьк. Донині збереглася археол. земляна споруда Маврин. майдан, що, на думку декого з дослідників, 6–8 тис. р. тому була святилищем-обсерваторією. 1689 на цих землях уперше згадуються в писем. джерелах козац. зимівники. Коли почалося інтенсивне заселення краю, виникла слобода М. Межиріччина як ранг. дача належала князю Прозоровському. 1782 тут проживали 745 осіб. У 1-й пол. 19 ст. слобода відійшла у власність графа Воронцова-Дашкова. Станом на 1886 у М., що підпорядковувалося Дмитрів. 2-й волості Павлогр. пов. Катеринослав. губ., було 275 дворів, мешкали 1676 осіб, діяли православна церква, школа, працював пивовар. завод. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1925 було 552 двори, мешкали 3330 осіб. Тоді в селі працювали 5 кузень, паровий і вітряний млини, олійниця. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 6 жовтня 1941 до 20 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Серед памʼяток історії періоду 2-ї світової війни — військ. дільниця (поховано 100 військовополонених), 2 брат. (поховано 64 особи) та 4 індивідуал. могили рад. воїнів, брат. могила жерт фашизму (сімʼя Орлових). Встановлено меморіал воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятник танкістам 8-ї танк. дивізії 25-го танк. корпусу («Танк ІС»). Нині функціонують 2 с.-г. підприємства та 24 фермер. господарства. Багато межирічан працюють у Павлограді на вугіл. шахтах. За 1,5 км від села — Павлоградський хімічний завод. У М. — 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки, дит. будинок; Будинок культури, школа естет. виховання, б-ка, еколого-натураліст. центр, істор.-краєзн. музей; амбулаторія заг. практики сімей. медицини; в Оженківці та Домасі — фельдшер. пункти. Діє церква Успіння Пресвятої Богородиці. У М. народилися літературознавець В. Нарівська, співак і засл. арт. України В. Шуляк; в Оженківці — Герой Радянського Союзу І. Яцуненко.
О. Г. Луценко
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
