КИСЕЛЬО́В Йосип Михайлович (02(15). 03. 1905, с. Ширяєвка, нині Брянської обл., РФ — 03. 06. 1980, Київ) — поет, літературо­знавець, театро­знавець, пере­кладач. Республіканська премія у галузі літературно-художньої критики (1975). Член Спілки письмен­ників України (1944). Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди. Закінчив Харківський медичний ін­ститут (1927). Під час другої світової війни — військовий кореспондент газети «За нашу победу», «За честь Батьківщини». Від 1946 — у газеті «Правда України», від 1949 — «Радянське мистецтво» (обидві — Київ). Автор збірки віршів «Интервью» (1928), «Ступени» (1929; обидві — Харків), «Огни» (К., 1947). Досліджував роз­виток сучасної драматургії та поеми. Упорядник збірки пере­кладів української поезії «Слово предо­ставляется Украине» (Х., 1931), пʼєс О. Коломійця «Фараони» (1966), В. Минка «Не називаючи прі­звищ» (1970; обидві — Київ). Окремі книги К. пере­кладено російською та англійською мовами.