Мелітопольський курган

МЕЛІТО́ПОЛЬСЬКИЙ КУРГА́Н — скіфський поховальний комплекс. Датований 350–340 рр. до н. е. Досліджений 1954 на пн.-зх. околиці м. Мелітополь (Запоріз. обл.) екс­педицією Ін­ституту археології АН УРСР під керівництвом О. Тереножкіна. Був домінуючим насипом в групі курганів на Зх. від залізнич. станції в р-ні, що потрапив під приватну забудову в повоєн. період (роз­копки ускладнювали зведені поруч 3 будинки). Під насипом (вис. бл. 6 м), складеним з блоків дерну, від­крито 2 усипальні-катакомби. Місце усипальні гол. небіжчика на момент похорону оточував кільцевий вал. На поховал. доріжці, що виводила з нього, облаштована могила двох коней, пере­крита камʼяними плитами. Після поховал. церемонії, внутр. про­стір всередині валу та вхід. шахти усипальні (глибина 12 м) було закладено шарами морської трави-камки, що чергувалася з вальками та мулом. Під­земна поховал. камера пл. 7,9 м² роз­міщена на 0,5 м нижче рівня долівки вхід. шахти. Грабіжники (ймовірно, сармати) зруйнували похова­н­ня, вціліла лише схованка у під­лозі камери та середня частина скелету дитини, що лежала впоперек входу. У схованці зна­йдено горит із золотою обкладкою (із серії горитів т. зв. чортомлиц. типу), прикрашеною сценами з життя Ахіл­ла, та шкіряні портупейні пояси з бронз. вузьких пластин, прикрашені 51 золотою платівкою, зокрема із зображе­н­ням скіфа з ритоном перед Великою богинею. У другій боковій усипальні (глибина 7 м), що су­проводжувала гол. небіжчика, поховані жінка в коштов. одязі та взут­ті (від них залишилося бл. 4 тис. золотих платівок) і служниця. Біля остан­ньої лежали залишки дере­­вʼяного воза із заліз. елементами, 11 амфор, виготовлених у грец. м. Менда, та бронз. казан (місткістю 65 л) із вертикал. ручками й скелетом вівці всередині. Майновий комплекс доповнював антич. посуд (чорнолакові пеліка, кілік і кришка лекани, сріб. кілік), кістяне наборне веретено, залізне шило, дере­­вʼяна шкатулка з голками, різнокольорові скляні намистини. Колекція артефактів з М. к. зберігається у Нац. музеї історії України та Музеї істор. коштовностей України (обидва — Київ).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю