Механізовані війська

МЕХАНІЗО́ВАНІ ВІЙСЬКА́ – основний рід сухопутних військ, призначений для ведення широкомасштабних воєнних дій під час виконання бойових операцій як самостійно, так і у вза­ємодії з іншими родами військ. До складу М. в. входять моторизов., мотострілец., танк., самохідні артилер., зенітні артилер. з’єднання і частини, а також частини та підрозділи спец. військ. Вони оснащені автомобілями й ін. транспорт. мех. засобами, мають на озброєнні значну кількість танків, бронетранспортерів (БТР), бойових машин піхоти (БМП) і самохід. артилерії. Осн. завдання під час наступу – прорив оборон. рубежів, нарощування зусиль в оператив. глибині, ведення широкомасштаб. маневрених дій у взаємодії з ін. видами та родами військ; під час оборони – проведення контрударів і створення сприятливих умов для переходу в контрна­ступ. Процес оснащення піхоти штат. автотранспортом для підвищення її мобільності на поч. 20 ст. називали моторизацією, а спец. бойовими машинами – механізацією. Епізодично автомобілі для перевезення військ використовували ще під час англо-бурської вій­ни 1899–1902 (тоді ж широкого застосування з цією метою набули бронепоїзди), більш масово – з поч. 1-ї світової вій­ни. 1916 у Великій Британії створ. перший танк, 1918 – т. зв. транспорт. танк для перевезення піхоти на полі бою (виготовлено понад 30 од., у бойових діях не брали участі). Перші спеціалізов. моторизов. і механізов. частини (на рівні дослід. бригад та окремих полків) з’явилися в арміях Великої Британії та Франції наприкінці 1920-х – на поч. 1930-х рр. Так, 1927 у Великій Британії створ. експерим. механізов. бригаду, що була розпущена через 2 р. унаслідок браку коштів. Перевезення піхоти в них здійснювали переважно цивіл. автотранспортом і автомобілями підвищеної прохідності. Прихильники моторизов. способу ведення вій­ни та широкого застосування танк. військ, зокрема Г. Ґудеріан (Німеччина), А.-Р. Чаффі (США), М. Тухачевський (СРСР), дійшли висновку, що танк. частини потребують безпосеред. підтримки піхоти та застосування ін. видів озброєння, тому вони повинні мати таку ж швидкість пересування, що й танки. Значну увагу розробленню концепції використання моторизов. піхоти в цей період приділяла Німеччина. Активне використання механізов. частин на поч. 2-ї світової вій­ни допомогло її сухопут. військам (вермахту) завдати поразки арміям декількох країн Європи. До штат. структури танк. дивізій вермахту того часу входили піхотні полки, оснащені спеціально сконструйов. напівгусенич. БТР, механізов. артилер., протитанк. і саперні підрозділи, мотоциклет. батальйон тощо. У СРСР 1929 сформовано Центр. упр. механізації і моторизації Червоної армії та перший дослідний механізов. полк, розгорнутий 1930 у механізов. бригаду. На її базі 1932 створ. перший у світі механізов. корпус у складі 2-х механізов. бригад, стрілец.-кулемет. бригади та окремого зенітно-артилер. дивізіону (загалом 500 танків і 200 автомобілів). Станом на березень 1940 у складі Червоної армії було 9 механізов. корпусів, ще 21 – у процесі формування. Під час 2-ї світової вій­ни бронетанкові війська і М. в. стали осн. удар. силою сухопут. військ. Наприкінці 1943 до складу механізов. корпусу рад. армії входили 3 механізов. і 1 танк. бригади, 1–2 самохідно-артилер. полки, міномет., зеніт., артилер., винищув.-протитанк. артилер. полки, окремий гвард. міномет. дивізіон реактив. артилерії (заг. кількість особового складу – понад 16 тис. офіцерів, старшин, сержантів і солдатів). Він мав на озброєнні 246 танків і самохідно-артилер. установок, 252 гармати й міномети, бл. 1,8 тис. автомобілів. 1957 у ЗС СРСР стрілец. і механізов. з’єднання та частини переформов. у мотострілецькі. Осн. тактич. підрозділом М. в. ЗС України є механізов. батальйон, тактич. з’єднанням – механізов. бригада. Існував також 300-й окремий механізов. полк, на базі якого 2013 створ. 87-й окремий десантно-штурмовий батальйон десантно-штурмових військ. Структура механізов. батальйону: штаб; упр.; танк. рота (13 танків); 3 механізов. роти на БТР або БМП, у кожній з яких – по 10 од. бронетехніки; 120-мм мінометна батарея; гранатомет., зенітно-ракет., розвідув. та інж.-сапер. взводи; рота забезпечення; медпункт (заг. кількість особового складу – понад 500 офіцерів, прапорщиків, сержантів і солдатів). Структура механізов. бригади: штаб, упр., комендант. взвод, танк. батальйон (40 танків), 3 механізов. батальйони на БТР або БМП, бригадна артилер. група (самохід. артилер. дивізіон, протитанк. артилер. дивізіон, реактив. дивізіон), зенітний ракетно-артилер. дивізіон, розвідув. рота, окрема рота снайперів, вузол зв’язку, рота радіоелектрон. боротьби, радіолокац. рота, батальйон матеріал. забезпечення, ремонтно-від-новлюв. батальйон, група інж. забезпечення, рота радіац., хіміч. і біол. захисту, мед. рота. Механізов. батальйони і бригади мають на озброєнні танки Т-64Б, -64БВ, БТР-70, -80, -4, БМП-1, -2, броньовані розві­дув.-дозорні машини БРДМ-2, самохідно-артилер. установки 2С1 «Гвоздика» (122 мм) і 2С3 «Акація» (152 мм), реактивні системи залп. вогню БМ-21 «Град» та ін. 2014 у складі М. в. ЗС України вперше з’явилися мотопіхотні батальйони та бригади, створ. на базі добровол. підрозділів і частин, що брали участь у бойових діях на Сх. України і не входили до складу ЗС України. Згодом вони отримали статус ліній. частин і підрозділів. Від механізов. формувань мотопіхотні частини відрізняються штат. структурою, меншою кількістю бронетехніки, відсутністю самохід. артилерії; основа транспорт. парку – автомобілі. Станом на 2017 у М. в. ЗС України було 22 механізов. бригади.

С. П. Корінний

Фотоілюстрації

завантажити статтю