Механізовані війська

МЕХАНІЗО́ВАНІ ВІЙСЬКА́ — основний рід сухопутних військ, при­значений для веде­н­ня широкомас­штабних воєн­них дій під час викона­н­ня бо­йових операцій як само­стійно, так і у вза­ємодії з іншими родами військ. До складу М. в. входять моторизов., мото­стрілец., танк., самохідні артилер., зенітні артилер. зʼ­єд­на­н­ня і частини, а також частини та під­роз­діли спец. військ. Вони оснащені автомобілями й ін. транс­порт. мех. засобами, мають на озброєн­ні значну кількість танків, бронетранс­портерів (БТР), бо­йових машин піхоти (БМП) і самохід. артилерії. Осн. зав­да­н­ня під час на­ступу — прорив оборон. рубежів, нарощува­н­ня зусиль в оператив. глибині, веде­н­ня широкомас­штаб. маневрених дій у взаємодії з ін. видами та родами військ; під час оборони — проведе­н­ня контр­ударів і створе­н­ня сприятливих умов для пере­ходу в контрна­­ступ. Процес оснаще­н­ня піхоти штат. автотранс­портом для під­вище­н­ня її мобільності на поч. 20 ст. називали моторизацією, а спец. бо­йовими машинами — механізацією. Епізодично автомобілі для пере­везе­н­ня військ використовували ще під час англо-бурської вій­ни 1899–1902 (тоді ж широкого за­стосува­н­ня з цією метою набули бронепо­їзди), більш масово — з поч. 1-ї світової вій­ни. 1916 у Великій Британії створ. перший танк, 1918 — т. зв. транс­порт. танк для пере­везе­н­ня піхоти на полі бою (виготовлено понад 30 од., у бо­йових діях не брали участі). Перші спеціалізов. моторизов. і механізов. частини (на рівні дослід. бригад та окремих полків) зʼявилися в арміях Великої Британії та Франції на­прикінці 1920-х — на поч. 1930-х рр. Так, 1927 у Великій Британії створ. екс­перим. механізов. бригаду, що була роз­пущена через 2 р. унаслідок браку коштів. Пере­везе­н­ня піхоти в них здійснювали пере­важно цивіл. автотранс­портом і автомобілями під­вищеної прохідності. Прихильники моторизов. способу веде­н­ня вій­ни та широкого за­стосува­н­ня танк. військ, зокрема Г. Ґудеріан (Німеч­чина), А.-Р. Чаффі (США), М. Тухачевський (СРСР), ді­йшли висновку, що танк. частини потребують без­посеред. під­тримки піхоти та за­стосува­н­ня ін. видів озброє­н­ня, тому вони повин­ні мати таку ж швидкість пере­сува­н­ня, що й танки. Значну увагу роз­роблен­ню концепції викори­ста­н­ня моторизов. піхоти в цей період приділяла Німеч­чина. Активне викори­ста­н­ня механізов. частин на поч. 2-ї світової вій­ни допомогло її сухопут. військам (вермахту) завдати поразки арміям декількох країн Європи. До штат. структури танк. дивізій вермахту того часу входили піхотні полки, оснащені спеціально сконстру­йов. напів­гусенич. БТР, механізов. артилер., протитанк. і саперні під­роз­діли, мотоциклет. баталь­йон тощо. У СРСР 1929 сформовано Центр. упр. механізації і моторизації Червоної армії та перший дослідний механізов. полк, роз­горнутий 1930 у механізов. бригаду. На її базі 1932 створ. перший у світі механізов. корпус у складі 2-х механізов. бригад, стрілец.-кулемет. бригади та окремого зенітно-артилер. дивізіону (загалом 500 танків і 200 автомобілів). Станом на березень 1940 у складі Червоної армії було 9 механізов. корпусів, ще 21 — у процесі формува­н­ня. Під час 2-ї світової вій­ни бронетанкові війська і М. в. стали осн. удар. силою сухопут. військ. На­прикінці 1943 до складу механізов. корпусу рад. армії входили 3 механізов. і 1 танк. бригади, 1–2 самохідно-артилер. полки, міномет., зеніт., артилер., винищув.-протитанк. артилер. полки, окремий гвард. міномет. дивізіон ре­актив. артилерії (заг. кількість особового складу — понад 16 тис. офіцерів, старшин, сержантів і солдатів). Він мав на озброєн­ні 246 танків і самохідно-артилер. установок, 252 гармати й міномети, бл. 1,8 тис. автомобілів. 1957 у ЗС СРСР стрілец. і механізов. зʼ­єд­на­н­ня та частини пере­формов. у мото­стрілецькі. Осн. тактич. під­роз­ділом М. в. ЗС України є механізов. баталь­йон, тактич. зʼ­єд­на­н­ням — механізов. бригада. Існував також 300-й окремий механізов. полк, на базі якого 2013 створ. 87-й окремий десантно-штурмовий баталь­йон десантно-штурмових військ. Структура механізов. баталь­йону: штаб; упр.; танк. рота (13 танків); 3 механізов. роти на БТР або БМП, у кожній з яких — по 10 од. бронетехніки; 120-мм мінометна батарея; гр­анатомет., зенітно-ракет., роз­відув. та інж.-сапер. взводи; рота забезпече­н­ня; медпункт (заг. кількість особового складу — понад 500 офіцерів, прапорщиків, сержантів і солдатів). Структура механізов. бригади: штаб, упр., комен­дант. взвод, танк. баталь­йон (40 танків), 3 механізов. баталь­йони на БТР або БМП, бригадна артилер. група (самохід. артилер. дивізіон, протитанк. артилер. дивізіон, ре­актив. дивізіон), зенітний ракетно-артилер. дивізіон, роз­відув. рота, окрема рота снайперів, вузол звʼязку, рота радіо­електрон. боротьби, радіолокац. рота, баталь­йон матеріал. забезпече­н­ня, ремонтно-від-новлюв. баталь­йон, група інж. забезпече­н­ня, рота радіац., хіміч. і біол. захисту, мед. рота. Механізов. баталь­йони і бригади мають на озброєн­ні танки Т-64Б, -64БВ, БТР-70, -80, -4, БМП-1, -2, броньовані роз­ві­дув.-дозорні машини БРДМ-2, самохідно-артилер. установки 2С1 «Гвоздика» (122 мм) і 2С3 «Акація» (152 мм), ре­активні системи залп. вогню БМ-21 «Град» та ін. 2014 у складі М. в. ЗС України вперше зʼявилися мотопіхотні баталь­йони та бригади, створ. на базі добровол. під­роз­ділів і частин, що брали участь у бо­йових діях на Сх. України і не входили до складу ЗС України. Згодом вони отримали статус ліній. частин і під­роз­ділів. Від механізов. формувань мотопіхотні частини від­різняються штат. структурою, меншою кількістю бронетехніки, від­сутністю самохід. артилерії; основа транс­порт. парку — автомобілі. Станом на 2017 у М. в. ЗС України було 22 механізов. бригади.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю