Мамсиков Владислав Олександрович
Визначення і загальна характеристика
МА́МСИКОВ Владислав Олександрович (26. 05. 1940, м. Омськ, РФ — 02. 04. 2020, Київ) — живописець. Чоловік І. Герасимової, батько М. Мамсикова. Член НСХУ (1971). Закін. Київський художній інститут (1964; викл. В. Костецький, К. Трохименко, І. Штільман). На творчій роботі. Основна галузь — станк. живопис. Учасник всеукр. мистецьких виставок від 1963. Персон. — у Києві (1991, 2000–02, 2013, 2015), Портленді (шт. Ореґон, США, 1995–95, 1998). Автор жанр. картин, портретів, пейзажів, натюрмортів, акварелей. У 1960-х рр. — один із найбільш послідов. адептів «суворого стилю», у 1970–80-х рр. — романтик і метафізик, майстер тонал. живопису. Деякі полотна зберігаються у Музеї історії міста Києва, Дніпроп., Запоріз., Харків. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Спиртовий завод» (1969), «Нова зупинка» (1970), «Після роботи», «Шахта “Саксагань”», «Оператор прокатного стану», «Шлак», «Кар’єр у Кривому Розі» (усі — 1971), «Колгоспне подвір’я» (1972), «Будівництво четвертого енергоблоку на ЧАЕС», «Робочий полудень» (обидва — 1973), «Бригадир», «Будівництво АЕС», «Рибалки Тарханкута» (усі — 1974), «Мистецтвознавець О. Каменський» (1977), «Художник В. Реунов у Гурзуфі» (1978), «Весна» (1980), «Велотрек» (1983), «А. Лимарев» (1985), «Тріо солістів Київської філармонії» (1989), «Бесіда» (2005), «Грім» (2008), «Вітер» (2013).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
