Мандель Семен Соломонович

МА́НДЕЛЬ Семен Соломонович (27. 10. 1907, Вінниця — 19. 09. 1974, с-ще Комарово, нині у складі С.-Пе­тербурга) — художник театру і кіно. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1969). Сталінcька премія (1948). Закін. Київський художній інститут (1931; викл. В. Татлін). Відтоді працював у кіно, оформляв стадіони, вулиці, парки для міських свят у Києві, Ленінграді (нині С.-Пе­­тер­бург), Москві. Оформив кінокартини «Зміна росте» (1931, реж. Л. Бодик), «Можливо, зав­тра» (1932, реж. Д. Дальський), «Молодість» (1934, реж. Л. Луков), «Антон Іванович сердиться» (1941), «Приборкувачка тигрів» (1954; обидва — реж. О. Івановський) та ін.; вистави «Містечко Лоденю» Л. Первомайсько­­го (1934), «Маруся Богуславка» М. Старицького (1941; обидві — Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка), «Фронт» О. Корнійчука, «Російське питання» К. Симонова (обидві — 1942), «Піднята цілина» за М. Шолоховим (поч. 1950-х рр., спів­авт.) та ін. Від 1933 — у Ленінграді. Від 1952 — гол. художник Ленінгр. театру ім. Ленін. комсомолу; водночас оформляв вистави Театру мініатюр, ін. театрів, естрадні та цирк. програми. Учасник худож. виставок від 1965. Створював костюми, функціонал.-драматург. декорації, афіші, театр. і кіноплакати, сатир. малюнки. Для творчості М. характерні лаконізм, точність, умовність, достовірність.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю