КРИВОРІ́ЗЬКИЙ КОКСОХІМІ́ЧНИЙ ЗАВО́Д — під­приємство коксохімічної промисловості. Роз­ташоване у м. Кри­вий Ріг Дні­пропетровської області. Засноване 1936 як Криворізький коксохімічний завод № 28 (будівництво роз­почато 1931), від 1969 — імені Д. Коротченка, 1957–67 та від 1996 — у складі комбінату «Криворіж­сталь». Основні види продукції: кокс домен­ний, смола камʼяновугільна, смола для шляхового будівництва, бензол сірий, сульфат амонію, сірчана кислота, кокс. газовий. Спочатку введено в екс­плуатацію вуглепідготовчий, коксовий та хімічний цехи, а 1941 — першу в СРСР установку для отрима­н­ня піридину (роз­чин­ника для виготовле­н­ня пластмас, фарб, деяких медикаментів). 1940 отримано понад 1 млн т коксу (1936 — 792 тис. т). Під час 2-ї світової війни еваку­йоване у м. Ниж­ній Тагіл (РФ). 1949–51 роботу під­приємства від­новлено, запущено перші 4 батареї виробничої потужності понад 1,7 млн т; 1955 уведено в дію установку для отрима­н­ня концентрату германію, 1960 — батарею № 5 (479 тис. т щороку), 1961 — № 6 (49 тис. т), 1969 — № 7 (830 тис. т), 1970 — № 8 (830 тис. т), 1977 — № 9 і 10 (по 830 тис. т кожна). 1936–91 виготовлено 180 044,2 тис. т коксу. 2000 обсяги виробництва становили 2,6 млн т продукції. Станом на 2004 у структурі заводу — 10 коксових батарей загальної потужності 6,7 млн т валового коксу (6 % вологості), цехи вуглепідготовки, коксові № 1 і 2, уловлюва­н­ня хімічних продуктів коксува­н­ня, очище­н­ня коксового газу від сірчаного водню; кількість працівників — близько 3 тис. осіб. Три­­валий час під­приємство очолювали А. Коваль (1944–53), А. Смульсон (1957–66), від 1983 — І. Білошапка.