Маневичі

Визначення і загальна характеристика

МАНЕ́ВИЧІ — селище міського типу Волинської області, райцентр. Знаходиться у межах Волинського Поліс­ся (навколо зростають значні ліс. масиви), за 130 км від митного пере­ходу Ягодин на кордоні з Польщею, за 83 км від митного поста Дольськ на кордоні з Білорус­сю та за 77 км від обл. центру. На Пн. від М. бере початок р. Веселуха (притока При­­пʼяті, бас. Дніпра). Площа 7,658 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 10 260 осіб (складає 114,8 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 10 767 осіб; пере­важно українці. Залізнична станція. Через М. проходить автомобіл. шлях Луцьк–Дольськ, за кілька км на Пд. — Київ–Ковель–Варшава. Міста-по­братими: Вараш (Рівнен. обл.), Зґеж (Польща), Купішкіс (Литва). М. виникли 1892 як при­станційне с-ще на залізниці Ковель–Сарни. Назва походить від с. Маневичі (від 1964 — Прилісне), яке знаходиться неподалік. На поч. 20 ст. засн. 2 цегел. і кілька лісопил. заводів. Маневич­чина під час 1-ї світової війни стала центром позицій. боїв (Луцький прорив), в яких взяли участь австро-нім. війська, польс. легіонери, рос. війська та дивізія угор. кавалерії. Від 1915 М. пере­бували у прифронт. і фронт. умовах. Тут рос. командува­н­ня роз­містило багаточисел. військ. угрупова­н­ня, гол. фронт. склади з боє­припасами та продовольством. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. У 1930-х рр. працювали паркетна ф-ка бельгій. концерну «Parquets LaСhap­­pelle», значна кількість тартаків, смолокурень, кузень, пекарень, мʼясокомбінатів та ін. дріб. ку­стар. під­приємств. У цей час містечко населяли пере­важно євреї (бл. 50 %) та поляки (бл. 30 %). Від 1940 — смт. Від 28 червня 1941 до 2 лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Жит. брали участь у під­піл. боротьбі в загонах ОУН–УПА. Діяло рад. партизан. під­пі­л­ля, зокрема під керівництвом Ю. Собесяка, П. Самчука та Героя Рад. Союзу А. Бринського (нині його імʼя присвоєно заг.-осв. школі № 2, а погру­д­дя, встановлене побл. неї, є памʼяткою монум. мистецтва місц. значе­н­ня). Нацисти знищили майже усіх євреїв. 1939–41 багато поляків за­знали пере­слідувань від більшов. влади, після 2-ї світової війни пере­важна їхня частина пере­селилася до Польщі. Деякий час Маневиц. селищ. раді було під­порядк. с. Оконськ. У рад. період працювали льонозавод, маслороб. і прод. концентратів заводи, мебл. і харч. комбінати, мебл. ф-ка. Нині гол. під­приємство — Маневиц. ліс. госп-во (найбільше у Волин. обл.), яке складається з 15-ти структур. під­роз­ділів (9 лісництв, нижній склад, цехи з обро­­бле­н­ня деревини та випуску консервів) і має пл. понад 52 тис. га (з них 90 % вкриті лісом; у заг. структурі хвойні насадже­н­ня становлять 78 %, мʼягколистяні породи — 20,2 %, твердолистяні — 1,6 %). Є Маневиц. виправна колонія. У М. — профес. ліцей, 2 заг.-осв. школи, 3 до­шкіл. навч. заклади, дит. муз. школа, рай. центр творчості дітей та юнацтва; Маневицький крає­знавчий музей, рай. Будинок культури, рай. б-ки для дорослих і дітей; рай. лікарня; від­діл. 2-х банків. Є стадіон; лісопарк і 2 сквери. Нар. аматор. колективи: духовий оркестр рай. Будинку культури (засн. 1986), ансамбль нар. пісні «Джерела» (1993), хор. капела «Мрія» (1995), чол. вокал. ансамбль «Маневицька сотня» (2003), фольклор. колектив «Дивоцвіт» (2002). Від 2000 під керівництвом засл. діяча мистецтв України О. Синютіна функціонує зразк. дит. театр-студія «Троянда С». Виходить рай. г. «Нова доба». У рай. б-ці для дорослих видають «Календар знамен­них і памʼятних дат Маневич­чини». Реліг. громади: УПЦ МП — 2, УПЦ КП — 1, РКЦ — 1, проте­стантів — 2 (християн віри євангельської й адвентистів сьомого дня). Памʼятки архітектури місц. значе­н­ня: залізнич. вокзал (1904), Преображен. костел (1933–37). Встановлено памʼятник воїнам-визволителям, воїнам-землякам і рад. під­пільникам, які загинули під час 2-ї світової війни, мемор. знак убитим нацистами маневиц. євреям, монумент на честь воїнів-афганців, памʼятний знак на честь 2000-ліття Різдва Христового, погру­д­дя Героїв Рад. Союзу В. Єршова та Н. Хакімова, які брали участь у визволен­ні Маневич­чини. Серед видат. уродженців — лікар-хірург С. Бесєдін, рад. і парт. діяч І. Мусульбас. У післявоєн­ні роки тут працював живописець, нар. художник України О. Байдуков.

Літ.: див. Маневицький район.

А. О. Линдюк, П. М. Хомич, Н. О. Шевчук

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю